Visions of Johanna - Robyn Hitchcock

Ain’t it just like the night to play tricks when you’re tryin' to be so quiet?

We sit here stranded, though we’re all doin' our best to deny it

And Louise holds a handful of rain, temptin' you to defy it

Lights flicker from the opposite loft

In this room the heat pipes just cough

The country music station plays soft

But there’s nothing, really nothing to turn off

Just Louise and her lover so entwined

And these visions of Johanna that conquer my mind

In the empty lot where the ladies play blindman’s bluff with the key chain

And the all-night girls they whisper of escapades out on the «D"train

We can hear the night watchman click his flashlight

Ask himself if it’s him or them that’s really insane

Louise, she’s all right, she’s just near

She’s delicate and seems like the mirror

But she just makes it all too concise and too clear

That Johanna’s not here

The ghost of 'lectricity howls in the bones of her face

Where these visions of Johanna have now taken my place

Now, little boy lost, he takes himself so seriously

He brags of his misery, he likes to live dangerously

And when bringing her name up

He speaks of a farewell kiss to me

He’s sure got a lotta gall to be so useless and all

Muttering small talk at the wall while I’m in the hall

How can I explain?

Oh, it’s so hard to get on

And these visions of Johanna, they kept me up past the dawn

Inside the museums, Infinity goes up on trial

Voices echo this is what salvation must be like after a while

But Mona Lisa musta had the highway blues

You can tell by the way she smiles

See the primitive wallflower freeze

When the jelly-faced women all sneeze

Hear the one with the mustache say, «Jeeze

I can’t find my knees»

Oh, jewels and binoculars hang from the head of the mule

But these visions of Johanna, they make it all seem so cruel

The peddler now speaks to the countess who’s pretending to care for him

Sayin', «Name me someone that’s not a parasite and I’ll go out and say a prayer

for him»

But like Louise always says

«Ya can’t look at much, can ya man?»

As she, herself, prepares for him

And Madonna, she still has not showed

We see this empty cage now corrode

Where her cape of the stage once had flowed

The fiddler, he now steps to the road

He writes ev’rything’s been returned which was owed

On the back of the fish truck that loads

While my conscience explodes

The harmonicas play the skeleton keys and the rain

And these visions of Johanna are now all that remain

Хіба це не як уночі грати, коли ти намагаєшся бути таким тихим?

Ми сидимо тут, застрягли, хоча всі робимо все можливе, щоб це заперечувати

А Луїза тримає жменю дощу, спокушаючи вас кинути виклик

З протилежного горища миготять вогні

У цій кімнаті теплові трубки просто кашляють

Станція музики кантрі грає тихо

Але немає нічого, насправді нічого, щоб вимкнути

Просто Луїза та її коханий так переплетені

І ці видіння Йоанни, які підкорюють мій розум

На порожньому майданчику, де жінки грають в блеф на сліпу за допомогою брелока

І цілу ніч дівчата, про яких вони шепочуть, виходять у поїзді «D».

Ми чуємо, як нічний сторож клацає ліхтариком

Запитайте себе, чи справді божевільний це він чи вони

Луїза, з нею все гаразд, вона просто поруч

Вона ніжна і схожа на дзеркало

Але вона просто робить це занадто лаконічним і надто зрозумілим

Що Джоанни тут немає

Привид електрики виє в кістках її обличчя

Де ці видіння Йоанни зараз зайняли моє місце

Тепер, загублений маленький хлопчик, він  сприймає себе так серйозно

Він хвалиться своєю бідою, йому любить жити небезпечно

І коли називали її ім’я

Він говорить про прощальний поцілунок зі мною

Він напевно має багато жовчності, щоб бути таким марним і все таке

Бурмочу біля стіни, поки я в передпокої

Як я можу пояснити?

О, так важко увійти

І ці видіння Йоанни, вони не давали мені спати до світанку

У музеях випробовують Infinity

Голоси відлунюють, ось яким має бути спасіння через деякий час

Але у Мони Лізи, напевно, був шосейний блюз

Ви можете зрозуміти по тому, як вона посміхається

Подивіться на примітивну замерзання стіноквіту

Коли желеподібні жінки всі чхають

Почуйте, як той з вусами каже: «Джез

Я не можу знайти коліна»

О, коштовності й бінокль висять на голові мула

Але ці бачення Йоанни, вони роблять все таким жорстоким

Тепер рознощик розмовляє з графинею, яка вдає, що доглядає за ним

Кажучи: «Назвіть мені когось, хто не є паразитом, і я вийду й помолюся

для нього"

Але як завжди говорить Луїза

«Ти не можеш дивитися на багато, правда?»

Як вона сама готується до нього

А Мадонну вона досі не показала

Ми бачимо, що ця порожня клітка зараз піддається корозії

Там, де колись протікав її сценічний плащ

Скрипач, він виступає на дорогу

Він записує, що було повернуто все, що було заборговано

На задні рибовози, яка завантажується

Поки моя совість вибухає

Губна гармоніка грає на скелетних ключах і дощику

І ці видіння Йоанни тепер усе, що залишилося