By Weary Well - Robin Williamson

As I came down by the weary well

Going there to fill my can

My fortune there I do declare

She took me by the hand

The lark gives tongue when summer comes

Though time cracks every song

As if newborn and as forlorn

Twas me that loved her long

The willow tree, the willow tree

That Christ cleft for his flocks

I saw the candles burn in the church

And the door of the many locks

The ocean roared against the shore

In the dark before the day

I pulled my coat up round my throat

And I turned my face away

My curses on the carpenter

Who built the doors so strong

That she and me might parted be

And parted be for long

Before I’m old with wandering

By the high roads and the low

I’ll steal his hammer and his nails

Till he can build no more

I wish that I were in her bed

Where I have been before

Her arms entwined around my neck

And her fine breasts rising so

I wish her door was bolted fast

With two locks and a chain

And she and I inside to lie

Safe from the wind and rain

Sun and fire and candlelight

To all the world belong

But the moon pale and the midnight

Let these delight the strong

Where wild geese fly across the sky

Her voice is like the air

And the midnight dark is in her eyes

And the night is on her hair

Як я спустився біля втомленого колодязя

Йду туди, щоб наповнити мою банку

Я заявляю про свій статок

Вона взяла мене за руку

Жайворонок дає язик, коли настає літо

Хоча час ламає кожну пісню

Наче новонароджений і як занедбаний

Це я давно кохав її

Верба, верба

Що Христос розколовся для своїх стад

Я бачив, як горіли свічки в церкві

І двері багато замків

Океан шумів об берег

У темряві перед днем

Я натягнув пальто на горло

І я відвернув обличчя

Мої прокльони на теслі

Хто створив двері такі міцні

Щоб ми з нею могли розлучитися

І розлучитися надовго

До того, як я постарію від блукань

Високими та низькими дорогами

Я вкраду його молоток і цвяхи

Поки він не зможе більше будувати

Мені б хотілося, щоб я був у її ліжку

Де я був раніше

Її руки обвили мою шию

І її чудові груди так піднімаються

Мені б хотілося, щоб її двері були швидко замкнені

З двома замками та ланцюгом

І ми з нею всередині — брехати

Безпечний від вітру та дощу

Сонце, вогонь і світло свічок

Належить усьому світу

Але місяць блідий і опівночі

Нехай вони радують сильних

Де по небу літають дикі гуси

Її голос як повітря

І темрява опівночі в її очах

І ніч на її волоссі