O Divã - Roberto Carlos

Relembro a casa com varanda

Muitas flores na janela

Minha mãe lá dentro dela

Me dizia num sorriso

Mas na lágrima um aviso

Pra que eu tivesse cuidado

Na partida pro futuro

Eu ainda era puro

Mas num beijo disse adeus

Minha casa era modesta mas

Eu estava seguro

Não tinha medo de nada

Não tinha medo de escuro

Não temia trovoada

Meus irmãos à minha volta

E meu pai sempre de volta

Trazia o suor no rosto

Nenhum dinheiro no bolso

Mas trazia esperança

Essas recordações me matam

Essas recordações me matam

Essas recordações me matam

Por isso eu venho aqui

Relembro bem a festa, o apito

E na multidão um grito

O sangue no linho branco

A paz de quem carregava

Em seus braços quem chorava

E no céu ainda olhava

E encontrava esperança

De um dia tão distante

Pelo menos por instantes

Encontrar a paz sonhada

Essas recordações me matam

Essas recordações me matam

Essas recordações me matam

Por isso eu venho aqui

Eu venho aqui me deito e falo

Pra você que só escuta

Não entende a minha luta

Afinal, de que me queixo

São problemas superados

Mas o meu passado vive

Em tudo que eu faço agora

Ele está no meu presente

Mas eu apenas desabafo

Confusões da minha mente

Essas recordações me matam

Essas recordações me matam

Essas recordações me matam

Essas recordações me matam

Я пам’ятаю будинок з балконом

Багато квітів у вікні

моя мати всередині неї

сказав мені з посмішкою

Але в сльозі попередження

Щоб я був обережним

На виїзді в майбутнє

Я був ще чистий

Але в поцілунку попрощався

Мій будинок був скромним, але

Я був у безпеці

Я нічого не боявся

Я не боявся темряви

Я не боявся грому

мої брати навколо мене

І мій батько завжди повертається

У нього був піт на обличчі

Немає грошей у кишені

Але це вселяло надію

Ці спогади мене вбивають

Ці спогади мене вбивають

Ці спогади мене вбивають

Тому я сюди й приїжджаю

Я добре пам’ятаю вечірку, свисток

І у натовпі крик

Кров на білій білизні

Спокій того, хто його ніс

У його обіймах, який плакав

А в небо я ще дивився

І знайшов надію

З такого далекого дня

хоча б на мить

Знайти омріяний спокій

Ці спогади мене вбивають

Ці спогади мене вбивають

Ці спогади мене вбивають

Тому я сюди й приїжджаю

Я приходжу сюди лягаю і розмовляю

Для вас, хто тільки слухає

Ви не розумієте моєї боротьби

Зрештою, на що мені скаржитися?

чи подолані проблеми

Але моє минуле живе

У всьому, що я зараз роблю

Він у моєму подарунку

Але я просто даю вихід

Замішання мого розуму

Ці спогади мене вбивають

Ці спогади мене вбивають

Ці спогади мене вбивають

Ці спогади мене вбивають