Luar do sertão - Roberta Miranda

Não há, ó gente, oh, não

Luar como esse do sertão

Não há, ó gente, oh, não

Luar como esse do sertão

A lua nasce por detrás da verde mata

Mais parece um sol de prata, prateando a imensidão

E a gente pega na viola e ponteia

E a canção é lua cheia, a nos nascer do coração

Não há, ó gente, oh, não

Luar como esse do sertão

Não há, ó gente, oh, não

Luar como esse do sertão

Mas como é lindo ver depois, por entre o mato

Deslizar calmo o regato, transparente como um véu

No leito azul das suas águas murmurando

Ir por sua vez roubando as estrelas lá do céu

Não há, ó gente, oh, não

Luar como esse do sertão

Não há, ó gente, oh, não

Luar como esse do sertão

Coisa mais bela neste mundo não existe

Do que ouvir um galo triste, no sertão se faz luar

Parece até a alma da lua que descamba

Escondida na garganta desse galo a soluçar

Não há, ó gente, oh, não

Luar como esse do sertão

Não há, ó gente, oh, não

Luar como esse do sertão

Ai que saudades do luar da minha terra

Lá na branquejando folhas secas pelo chão

Este luar cá da cidade tão escuro

Não tem aquela saudade do luar lá do sertão

Não há, ó gente, oh, não

Luar como esse do sertão

Não há, ó gente, oh, não

Luar como esse do sertão

Немає, ой люди, ой, ні

Таке місячне сяйво із сертау

Немає, ой люди, ой, ні

Таке місячне сяйво із сертау

За зеленим лісом сходить місяць

Більше схоже на сріблясте сонце, що срібляє неосяжність

І беремо альт і розставляємо розділові знаки

І пісня повний місяць, щоб наші серця народилися

Немає, ой люди, ой, ні

Таке місячне сяйво із сертау

Немає, ой люди, ой, ні

Таке місячне сяйво із сертау

Але як це гарно побачити потім, серед кущів

Сповзає по течії спокійно, прозоро, як пелена

У блакитному руслі його води дзюрчать

У свою чергу, крадуть зірки з неба

Немає, ой люди, ой, ні

Таке місячне сяйво із сертау

Немає, ой люди, ой, ні

Таке місячне сяйво із сертау

Найкрасивішого в цьому світі не існує

Чим почути сумного півня, в сертао місячне світло

Це навіть виглядає як душа місяця, що сходить

Захований у горлі цього ридаючого півня

Немає, ой люди, ой, ні

Таке місячне сяйво із сертау

Немає, ой люди, ой, ні

Таке місячне сяйво із сертау

Ой, як я сумую за місячним світлом моєї землі

Там на підлозі біліє сухе листя

Це місячне світло тут, у місті, таке темне

У вас немає такої туги за місячним світлом сертау

Немає, ой люди, ой, ні

Таке місячне сяйво із сертау

Немає, ой люди, ой, ні

Таке місячне сяйво із сертау