Lignes de front - Robert Nelson, Caro Dupont

J’ai les bottes de mes erreurs din pieds, ça me va comme un gant

J’ai les poches pleines de mes poings fermés, j’prends jamais l’temps d’les

desserrer

J’ai un caillou dans mon ambition les mains gelées, mais pas frette aux yeux

Ma rétine c’est une vitre blindée, vitre teintée vas-y r’garde dedans

T’es vite feinté si tu m’parles dans l’blanc

J’ai du stress dans l’sang, j’récolte mes faiblesses dans l’champ

Y a un ruisseau d’instants qu’on appelle le temps

Qui m’coule entre les veines pis qu’j’essaie de prendre

J’ai les cernes plein de cendres

J’veux arrêter le fleuve, j’ai du gel plein l’crâne

Y a une araignée une veuve, qui m’tisse dans l'âme, ma tite toile d'épreuves

J’marche en équilibre, sué lignes, celles j’me suis creusées dans l’front

J’pars à chasse dans l’vide, pour tuer l’guide, celui qui m’a traîné dans l’fond

J’ai d’la glace dans l’bide, qui m’gruge les tripes, un igloo à la place du

poumon

Y a une page dans le livre pour des nouvelles lignes, j’vas tu l’réécrire mon

conte

J’creuse mes soucis quand, j’fronce les sourcils j’sens

Qu’mon front s’adoucit quand, quand j’tourne en soufi j’danse

Le coeur me nourrit tant, la peur me pourrit d’dans

J’traque mon oubli j’flanche, j’trouve juste ma survie j’pense

J’bouge les montagnes à la mitaine quand j’cours

C’est rouge dans l’four, y a mon passé qui m’accompagne

Dans la migraine j’t’en-dssour, de ma peau de tambour qui tire trop fort

Qui m’empêche de partir pis fuir mon corps

Pour les dire mes torts à mon étoile du Nord

C’t’encore calme dans l’port

La tempête s’prépare, faut qu’mon navire parte

J’prends mes rames sul tard, pis mon saphir craque

Plonge en respirant c’est jamais facile

Y a de la glace dans ma tête pis mes idées patinent

J'étais parti j’prenais même pu soin d’la famille

J’en ai mangé des mirages au sein d’ma famine

À la tienne, à la mienne, à la peine, à l’abîme

Y a ton parcours, y a l’mien, y a l’chemin, y a la cime

Y a la mort, y a les souvenirs, les regrets pis l’oubli

Les départs, les sourires, les objets qui pourrissent

Rappellent le passé, tapissent mon chantier

Le pain sur ma planche il vient pas du boulanger

Souffrance est danger, c’t’un enseignement aussi

Y a personne, y a tout le monde, y a juste moi chu maudit

En même temps chu béni, pas l’droit de me plaindre

Mais les glaciers partent pas quand j’repense à demain

J’ai planté mes pépins dans mon jardin d’problèmes

À c’t’heure mon panier rempli la récolte va ben

J’marche en équilibre, sué lignes, celles j’me suis creusées dans l’front

J’pars à chasse dans l’vide, pour tuer l’guide, celui qui m’a traîné dans l’fond

J’ai d’la glace dans l’bide, qui m’gruge les tripes, un igloo à la place du

poumon

Y a une page dans le livre, pour des nouvelles lignes, j’vas tu l’réécrire mon

conte

J’creuse mes soucis quand, j’fronce les sourcils j’sens

Qu’mon front s’adoucit quand, quand j’tourne en soufi j’danse

Le coeur me nourrit tant, la peur me pourrit d’dans

J’traque mon oubli j’flanche, j’trouve juste ma survie j’pense

У мене чоботи моїх помилок, сидять на мені, як влиті

У мене повні кишені моїх кулаків, я ніколи не витрачаю на них час

послабити

Отримав камінчик у моїх амбіціях, замерзлі руки, але без роздратування в очах

Моя сітківка — це броньоване скло, тоноване скло, йди подивися всередину

Вас швидко підроблять, якщо ви говорите зі мною на білому

Стрес у мене в крові, я свої слабкості жну в полі

Є потік моментів, які ми називаємо часом

Яка тече в моїх жилах і я намагаюся прийняти

У мене темні кола, повні попелу

Хочу ріку спинити, Череп морозом весь

Є павук, вдова, що плете в моїй душі мою маленьку мережу випробувань

Я йду в рівновазі, пітні зморшки, ті, що я викопав на лобі

Я йду на полювання в порожнечу, щоб убити провідника, того, хто відтягнув мене на задній план

У мене в животі морозиво, яке з’їдає мої кишки, замість іглу

легеня

У книзі є сторінка для нових рядків, чи не перепишеш ти її, мій

казка

Я копаю свої турботи, коли, Я хмурюся, я відчуваю

Що моє чоло пом'якшується, коли я, перетворюючись на суфія, танцюю

Серце мене так годує, страх гниє всередині

Я відстежую своє забуття, я здригаюся, я просто знаходжу своє виживання, я думаю

Я пересуваю гори в рукавичці, коли бігаю

В печі червоніє, там моє минуле, що мене супроводжує

У мігрені я dssour вас, моя барабанна шкіра, яка надто сильно тягне

Хто не дає мені покинути і втекти з мого тіла

Щоб розповісти їм про свою Полярну зірку

У порту поки що спокійно

Шторм назріває, мій корабель повинен піти

Я пізно берусь за весла, і мій сапфір трісне

Дихання під час занурення ніколи не буває легким

У моїй голові лід, і мої ідеї вислизають

Мене не було, я навіть піклувався про сім’ю

Я їв міражі в своєму голоді

Твоєму, моєму, до болю, до безодні

Там твій маршрут, там мій, там стежка, там вершина

Є смерть, є спогади, жаль і забуття

Від’їзди, усмішки, гниючі предмети

Згадай минуле, влаштуй мій двір

Хліб на моїй дошці не з пекаря

Страждання - це небезпека, це також урок

Нема нікого, є всі, є тільки я проклята

У той же час я благословенний, не маю права скаржитися

Але льодовики не йдуть, коли я думаю про завтра

Я посадив своє насіння в своєму саду проблем

В цей час у мене кошик повний, урожай йде добре

Я йду в рівновазі, пітні зморшки, ті, що я викопав на лобі

Я йду на полювання в порожнечу, щоб убити провідника, того, хто відтягнув мене на задній план

У мене в животі морозиво, яке з’їдає мої кишки, замість іглу

легеня

У книзі є сторінка, для нових рядків я її перепишу на свій

казка

Я копаю свої турботи, коли, Я хмурюся, я відчуваю

Що моє чоло пом'якшується, коли я, перетворюючись на суфія, танцюю

Серце мене так годує, страх гниє всередині

Я відстежую своє забуття, я здригаюся, я просто знаходжу своє виживання, я думаю