The Raven And The Coyote - Robert Earl Keen

I’ve been riding all day long through the wall of rain

In the shadow of the mountains on the barren plains

To my angel in the village where a lamplight glows

If the dogs there don’t betray me, no one will know

In the city of the soldier, in the time of war

There I met my Angelina, I was 24

We made arrangements soon thereafter

Wedding plans were drawn just beyond the sound of laughter

Cannons thundered on when I enlisted in the army, Angelina cried

I whispered to her, «Don't you worry God is on our side»

On the battlegrounds before me His plan was soon revealed

He guided me to fame and glory on the battlefield

Ooh ooh, the raven flies, ooh ooh, the coyote cries

Juan Miguel Ramos Montoya led his rebels well

We fought them through the Emerald Valley to the Sacred Hill

In the end we were defeated, I was left for dead

Juan Montoya took our city, Angelina fled

I took to hiding in the mountains through the wintertime

In the spring I rode to safety across the borderline

I sent word to Angelina, soon I will return

With the full moon in the window, let your lamplight burn

From the bluff above her village, my hope has turned to fright

Only darkness in the windows, not a single light

I cursed my God and shook my angry fists at Him above

Twice forsaken, once in war and now in love

Ooh ooh, the raven flies, ooh ooh, the coyote cries

I ran in rage toward the chapel, stricken by my loss

I vowed to leave my lifeless body upon His holy Cross

But at the altar of the chapel, a lonely candle shown

Across the face of Angelina kneeling all alone

Ooh ooh, the raven flies, ooh ooh, the coyote cries

Ooh ooh, the raven flies, ooh ooh, the coyote cries

Я їхав цілий день крізь дощову стіну

У тіні гір на безплідних рівнинах

До мого ангела у село, де світиться ліхтар

Якщо собаки там мене не зрадять, ніхто не дізнається

У місті солдата, у час війни

Там я зустрів свою Анджеліну, мені було 24

Невдовзі ми домовилися

Весільні плани складалися просто поза сміхом

Загриміли гармати, коли я пішов до армії, Анджеліна плакала

Я прошепотів їй : «Не хвилюйся, Бог на нашому боці»

На полях битви переді мною Його план незабаром був розкритий

Він привів мене до слави та слави на полі битви

Ой ой, ворон летить, ой ой, койот плаче

Хуан Мігель Рамос Монтойя добре керував своїми повстанцями

Ми воювали з ними через Смарагдову долину до Священного пагорба

Зрештою, ми зазнали поразки, мене залишили вмирати

Хуан Монтойя взяв наше місто, Анджеліна втекла

Взимку я ховався в горах

Навесні я переїхав безпечно через кордон

Я повідомив Анджеліну, незабаром повернусь

З повним місяцем у вікно, нехай ваша лампа горить

З обриву над її селом моя надія перетворилася на страх

У вікнах лише темрява, а жодного світла

Я проклинав свого Бога й потиснув злісними кулаками на Ного ​​вище

Двічі покинутий, один раз на війні, а тепер закоханий

Ой ой, ворон летить, ой ой, койот плаче

Я в гніві побіг до каплиці, вражений своєю втратою

Я поклявся залишити своє неживе тіло на Його святому Хресті

Але біля вівтаря каплиці показана самотня свічка

Поперек обличчя Анджеліни, яка сама стоїть на колінах

Ой ой, ворон летить, ой ой, койот плаче

Ой ой, ворон летить, ой ой, койот плаче