Landmines -

This may be where the sidewalk ends

Far below me are shimmering surfaces

Water… I need water…

I’ve killed everyone here, except for my daughter

She had sixteen points to make

Five were heads;

the other ten were snakes

Chasing their tails;

bringing her farther down

What does it say???

Does it say…

What does it say?!

Whether you’re better than them?

Whether it’s a matter of sliding out over?

Slave to the limit!

Good-bye my friends, I’m beginning

To bond with what I lost sight

Of…

Safe… to crawl across

This tin-can tightrope walk

I want to crawl

I want to crawl across

This footprint dialogue fog

I want to crawl…

Crawl… Want to…

I don’t think we should all…

We should all…

We should forget a bit about it!

Mnemonic man, mnemonic man

Do you recall when you pushed a little further?!

We’re just here to burn your cities down

Caught a lot of love

Heard a lot of empty voices

Got a lot to learn

To overcome my motives

And then move beyond

Those ordinary ways!

We have seen the naked, automated cabaret

And we’ve moved…

We’ve moved on

So, move us on

I’ve had enough of idle revelry

I, for one, can only see

What dreams may come for us

I’ve had enough of flight and gravity —

Spill me out, evolved and screaming:

«I'm not meaningless!»

Left up to you, I’d drown in the desert

Left up to you, I’d use up forever

Choking down your plastic water!

Це може бути місце, де закінчується тротуар

Далеко піді мною — мерехтливі поверхні

Вода… Мені потрібна вода…

Я вбив усіх тут, крім моєї дочки

У неї було шістнадцять очок

П'ятеро були головами;

інші десять були зміями

Погонятися за хвостами;

приносячи її далі вниз

Що він говорить???

Чи говориться…

Що він говорить?!

Чи ви кращі за них?

Чи це проба вискочити?

Робіть до межі!

До побачення, мої друзі, я починаю

Щоб зв’язатися з тим, що я втратив із зору

з…

Безпечно… переповзати

Ця прогулянка по канату з консервної банки

Я хочу повзати

Я хочу проповзти

Цей слід діалогу туману

Я хочу повзати…

Поповзати… Хочеться…

Я не думаю, що ми повинні всі…

Ми всі повинні…

Треба трохи забути про це!

Мнемонічна людина, мнемонічна людина

Ви пам’ятаєте, коли йшли трохи далі?!

Ми тут, щоб спалити ваші міста

Упіймав багато кохання

Чув багато порожніх голосів

Є чому навчитися

Щоб подолати мої мотиви

А потім рухатися далі

Ці звичайні способи!

Ми бачили оголене автоматизоване кабаре

І ми переїхали…

Ми пішли далі

Тож рухайтеся далі

Мені досить непрацюючого розгулу

Я, наприклад, тільки бачу

Які мрії можуть прийти до нас

Мені досить польоту та гравітації —

Виплесніть мене, розвинувшись і кричу:

«Я не безглуздий!»

Залишивши на тобі, я б утонув у пустелі

Залишено вам я використаю назавжди

Заглушивши вашу пластикову воду!