Dark Charade -

I’ve been dredging the lake of my soul

For a place I’ve never been

Scattering the last of my thoughts

To capture a whim

Oh, filled my lungs to limit

And found out why we stay in denial

On this unclimbed stairway

Watching life go by

I’ll make it easier on those of us

Who don’t know that I am still here

Imagining dial-tone schemes…

Dial-tone schemes…

When I lost myself in the dark charade

But I promise, my performance was flawless

I lost myself in the dark charade

And I swear, I’m far more crazy

Than the rumours make me out to be!

Crazy…

Crazier… than… me…

All we are is all we are —

Featureless, with inside scars

We sink through walls

And float right through it all

If all we are is what they say

We’ll become them, along the way

Who were we, before we were ashamed?

Don’t tell them the cause

Between fragments of all of us

Still the rain to rhyme the reason

Take some time to find the one

To find the soul to make me god enough

That I could save us all!

And do you love me, now that

I can save us all?

Do you love me, now that

I can save us all?

Do you love me now?!

If you’ll just stand over here

We’ll find a place where you can waste away

Sorry it’s not what you sought

But superstition is all we brought, today

I’ll return you to the wind

For circumstantial assurances, love!

Sold the sea to buy the ship —

I think I may have fucked up things, again!

Found a way to make your soul alive —

To make you slight!

So, who will be the first in line?!

This was all an unfortunate mistake

Do you recall a little bit of innocence?

A time that we could still forgive, and forget

I remember plastic pills, and crystal balls

Within syringes, filled — filling up with

Algorithms, circuitry, this fluid frame

Has shown me things I fear…

I know…

I believe!!!

So, who will be the first in line?!

We’re not there

We’re not there

Don’t look at them!

Don’t look — stare with your menacing cinder eyes

At the least of us, who have given our lives

We are the same

Where the sanguine ought to be

We pale in the light we bend

Oh, enough said!

Where is the love, you liar?!

Я копав озеро своєї душі

Для місця, де я ніколи не був

Розкидаю останні мої думки

Щоб зловити примху

О, наповнила мої легені до межі

І дізналися, чому ми заперечуємо

На цій непідйомі сходах

Спостерігаючи за життям

Я зроблю легшим тим із нам

Хто не знає, що я все ще тут

Уявляючи схеми тонального набору…

Схеми тонального набору…

Коли я загубився в темній шараді

Але я обіцяю, мій виступ був бездоганним

Я загубився в темній шараді

І клянусь, я набагато більше божевільний

Чим мене видають чутки!

Божевільний…

Божевільніший... ніж... я...

Все, що ми є все ми —

Безхарактерний, з внутрішніми шрамами

Ми пропускаємось крізь стіни

І пропливайте через все це

Якщо все ми є це те, що вони кажуть

Ми станемо ними по дорозі

Ким ми були до того, як нам стало соромно?

Не кажіть їм причину

Між фрагментами всіх нас

Все ще дощ, щоб пояснити причину

Знайдіть певний час

Щоб знайти душу, щоб зробити мене достатнім богом

Щоб я міг врятувати нас усіх!

І чи любиш ти мене зараз

Я можу врятувати нас усіх?

Чи любиш ти мене зараз

Я можу врятувати нас усіх?

Ти любиш мене зараз?!

Якщо ви просто будете стояти тут

Ми знайдемо місце, куди ви зможете витратитися

Вибачте, це не те, що ви шукали

Але забобони — це все, що ми принесли сьогодні

Я поверну вас на вітер

За непрямі гарантії, любов!

Продав море, щоб купити корабель —

Мені здається, я, можливо, знову обладався!

Знайшов спосіб оживити свою душу —

Щоб зробити вас легким!

Тож хто стане першим у черзі?!

Все це була прикра помилка

Ви пригадуєте трошки невинності?

Час, який ми все ще могли пробачити і забути

Пам’ятаю пластикові таблетки і кришталеві кулі

У шприцах, наповнених — заповнення з

Алгоритми, схемотехніка, ця плинна рамка

Показав мені те, чого я боюся…

Я знаю…

Я вірю!!!

Тож хто стане першим у черзі?!

нас там немає

нас там немає

Не дивіться на них!

Не дивіться — дивіться своїми грізними горючими очима

Принаймні з нас, хто віддав своє життя

Ми однакові

Там, де має бути сангвінік

Ми блідіємо у світлі, яке згинаємось

Ой, досить сказано!

Де любов, брехуне?!