Les fleurs -

Et si toi et moi, on était pareils

Un même combat pour vivre les mêmes émois

Un même père aimant la même mère

Un même peuple aimant le même roi

Et est-ce qu’on laisse à nos descendants

La même haine, la même couleur du sang

La même peur brûlant les mêmes âmes

La même sueur brûlant les mêmes fronts

La même mort glissant des mêmes monts

Les mêmes drames à l’intérieur

Des mêmes femmes…

Pourries par la racine

Les fleurs fanent sur la Terre promise

Pourries par la racine, j’ai peur du monde

Pourries par la racine

Les fleurs fanent sur la Terre promise

Pourries par la racine, j’adore ce monde

La Terre tremble sous les pieds

D’un pauvre gosse dénudé

Armé jusqu'à la mort, le seul sort de sa vie

Une souffrance de tout temps

Avant l'âge de dix ans

La raison n’a pas de nom

C’est toujours mon enfant

Comme ce couple qu’on marie

En plein coeur de l'été

Qui se jure leur amour

Sous le regard de leur foi

Un bonheur que l’on saigne

Qui ne vivra que sans voix

La vérité me fait peur

Ils sont tous morts et c’est tout

J’suis rempli d’injustice, rempli de trahison

Vidé par tout ce qu’on voit

Par ces images en télé

J’te jure que le temps donne raison

J’te jure que tout va changer

Que le destin je le tiens

Comme mon coeur dans les mains

Et si les gens le croient plus

Nous referons le Monde

Juifs, Arabes et Chrétiens

Tous unis dans cette rue

J’ai honte de tout ce qu’on vit

J’ai honte de tout ce que j’ai vu

Regarde le soleil pleure

J’attends le jour meilleur…

(Merci à Quentin pour cettes paroles)

Що якби ти і я були однаковими

Та сама боротьба, щоб жити тими ж емоціями

Той самий батько любить ту саму матір

Один народ любить одного і того ж короля

А чи залишимо ми своїх нащадків

Та сама ненависть, той самий колір крові

Той самий страх палає ті самі душі

Той самий піт обпалює ті самі брови

Та сама смерть, що сповзає з тих самих гір

Ті самі драми всередині

Ті самі жінки...

Гнила від кореня

В’януть квіти в землі обітованій

Гнила з коренем, я боюся світу

Гнила від кореня

В’януть квіти в землі обітованій

Гнила з корінням, я люблю цей світ

Земля тремтить під ногами

Про бідного голого малюка

Озброєний на смерть, єдина доля його життя

Вічний біль

До десяти років

Причина не має назви

Він все ще моя дитина

Як та пара, ми одружуємось

У серці літа

Які клянуться в коханні

Під поглядом їхньої віри

Щастя, що ми кровоточить

Хто тільки безмовно житиме

Правда мене лякає

Вони всі мертві, і все

Я сповнений несправедливості, сповнений зради

Опустошений усім, що ми бачимо

За цими зображеннями по ТБ

Клянуся, час доводить, що це правильно

Я клянусь, що все зміниться

Ця доля мені належить

Як серце в руках

Що, якщо люди більше не вірять

Ми переробимо світ

Євреї, араби та християни

Усіх об’єднала ця вулиця

Мені соромно за все, що ми пережили

Мені соромно за все, що я побачив

Дивіться, як сонце плаче

Я чекаю кращого дня...

(Спасибі Квентіну за ці слова)