Dans ma rue -

Elle raconte nos vies durcies dans le ciment

Elle raconte nos souvenirs oubliés par moment

Tu la rencontres aussi au détour de nos rues

Cette douleur atroce oubliée par le temps

Elle nous raconte ses rêves

Qu’elle nourrit sans éspoirs

Elle nous raconte ses peines

Bien rangées dans le placard

Il t’en faudra de la force

Si t’as croisé son regard

Cette petite ombre qui plane

Et qui nous pousse vers le noir…

Tu la connais aussi on ne la présente plus

Tu la connais aussi elle est dans ma rue

As-tu seulement conscience

De tout le mal que tu fais

Dans les coeur de ces gens

Et de la peur que tu crées

As-tu marqué quelque part

Tes victimes à la craie

Auprès de qui pourras-tu admirer ce bilan

Aux glorieux je m’en prends

Evitez nous ses souffrances

Pourrait-on juste un jour espérer la clémence

Partageons juste un peu

L’innocence de l’enfance

Qu’elle se frotte à nos joues

Pour sourire un instant…

Et si jamais c'était nous

Les coupables de nos choix

Je m’en prendrais à vous

De n’avoir plus de voix

Mais y’a de quoi d’venir fou

A la quête du moi

C’est pour ça qu’on tolère

C’est peut-être pour ça que la mère

Protège son petit et le garde à l'écart

De la vague géante qui sépare tous ces gens

Et qui transforme les rêves

En un vulgaire cauchemar

Et qui transforme l’amour en une triste

Misère…

(Merci à Quentin pour cettes paroles)

Вона розповідає про наше життя, загартоване в цементі

Вона часом розповідає наші забуті спогади

Ви також зустрічаєте її на повороті наших вулиць

Цей нестерпний біль, забутий часом

Вона розповідає нам про свої мрії

Що вона годує без надій

Вона розповідає нам про свої печалі

Прибрана в шафі

Вам знадобиться сила

Якби ви зустріли його погляд

Ця маленька тінь, що ширяє

І це штовхає нас до темряви...

Ви її теж знаєте, ми її більше не представляємо

Ви її теж знаєте, вона на моїй вулиці

Ви тільки в курсі

З усієї шкоди, яку ви завдаєте

У серцях цих людей

І страх, який ви створюєте

ти десь позначив

Ваші жертви крейдою

Від кого ви можете захоплюватися цим звітом

До славного виношу

Уникай нам його страждань

Чи могли б ми одного дня сподіватися на милосердя

Давайте трішки поділимося

Невинність дитинства

Нехай вона потерлася об наші щоки

Посміхнутися на мить...

А якби це були ми

Винуватці нашого вибору

Я б пішла за тобою

Щоб більше не було голосу

Але є від чого збожеволіти

У пошуках мене

Ось чому ми терпимо

Може, тому мама

Захистіть її маленького і тримайте його подалі

Від гігантської хвилі, що розділяє всіх цих людей

І хто перетворює мрії

У вульгарному кошмарі

І це перетворює любов на сум

біда…

(Спасибі Квентіну за ці слова)