Vanitas - Revocation

Searching for meaning, grasping at straws

The unanswered question always remains

Is the grave but a doorway to everlasting life?

Or shall we return to dust from whence we came?

Inverted hourglass

The sifting sands of fate

Haunted by morality

Shackled to its weight

Skeletal hands

Forever ticking on coffin shaped clocks

In realms of infinite death

Grave upon grave

Embracing the void as the light fades away

Bring me eternal rest

Ephemeral pleasures of this earthly domain

Futile is the flesh in this cycle of death and decay

Oh, the death-knell tolls for thee

Enshrouded by darkness in dreamless sleep

Crossing the threshold into the land of the deceased

Joined together eternally

Consumed by unrelenting visions of the end

Desiring to be one with the beckoning dead

Omnia Vanitas

Шукаючи сенс, хапаючись за соломинку

Завжди залишається питання без відповіді

Хіба могила — це лише двері до вічного життя?

Або повернемося в порох, звідки ми прийшли?

Перевернутий пісочний годинник

Просіювання пісків долі

Переслідує мораль

Закутий до своєї ваги

Скелетні руки

Вічно цокають годинники у формі труни

У царствах нескінченної смерті

Могила на могилу

Охоплення порожнечі, коли світло згасає

Принеси мені вічний спочинок

Ефемерні насолоди цю земну область

Марна плоть у цьому циклі смерті й розпаду

О, смертельний дзвін для тебе

Окутаний темрявою безсонним сном

Переступивши поріг на землю померлого

З’єднані назавжди

Поглинений невблаганними баченнями кінця

Бажання бути одним із тих, хто вабить мертвих

Omnia Vanitas