Aidat - Rekami, Rhyi, Jussi Kuoma

Lastauslavalla sittarin kaatuu sanalla rauta esiriput

On Masalla vaan muistivihko

Heiluttelen tossuu ku pellon laidal

Syvällä päässä jokanen mielensä aidal

Vartiotornis yksinäinen vahti

Nojailemas pilarii kunnes nousee ku kasvi

Touchi tallel, tääl mä kurottelen kuuta

Kai mä joku päivä pääsen Laajikkaan asti

Uudestaan yritä, päästä katkeruudesta

Kaada muureja pois jotka seuraa mua näil huudeilla

Päivälle auliina, perustan perheen

Muutan rannikolle mis ei oo maisemaa kauniimpaa

Puhu suurist toiveista suoraan, mä puhun nuorille huonommist puolista ääneen

Mä puhun, mut en ala huolilla suolaa, mä puhun ihmisille vesimelonin päälle hei

Nyt mä kusen sähköaitaan mieleni vieterit löysäl kiertelemättä

Aika aidat kaataa, katkeruus repii kaiken palasiks

Ja tiedäthän sä kyllä että

Aika aidat kaataa, katkeruus repii kaiken palasiks

Tää pääty on auki, metsä on palatsi

|Verse 2: Rhyi]

Aidan tuolla puolen ruoho on laillista

Jaettu elämä ajan ajatuksissa

Komerot käryää hakkuu aukea aukee

Autiomaa leviää ja aidat nousee

Erotellaan lajit partikkelipaloina

Itkumuuri polvillaa henkemme on halpa

Sulje media, availen suuta, minä olen joku, rajan yli huudan

Kiven läpi kulkee sydämmen basso

Riista-aidas ihmisen mentävä aukko

Kolmesataa tonnii piikkilankaa levällää

Silmänräpäyksessä pääkaupungin ympärillä

Sermei siirrellää, jengi poteroissa, aivot lyö vapautta ei historiaa toista

Penni ajatuksesta tonni rajauksesta

Ei maksa mitään paeta aitauksesta

Metsä on palatsi, metsä on palatsi

Aika aidat kaataa, katkeruus repii kaiken palasiks

Ja tiedäthän sä kyllä että

Aika aidat kaataa, katkeruus repii kaiken palasiks

Tää pääty on auki, metsä on palatsi

Mä käytin varmaan puolet elämästäni

Aidan taakse kurkistelemiseen, ongelma tästäki

Ku jos nytte ei koskaa se nyt

Mitä kaipaat nii meno ei oo koskaan kevyt

No mitä sitte vaikka tavotteet välil karkaa

Se on täysin harhaa kurotella aidan yli välipalaa

Ku sulla kuitenki omas uunissa paistit ja

Haaveilet omaisuuksia maistis

Sitäpaitsi mä en ees jaksais kiivetä

Pitää kiertää ku en menis yli ees kenenkään siivellä

Plus mä oon mielelläni jalat maas, pää pilvis

Samanlail et pysty omaa tonttii rakastaa

Muut tirkistelee muidenki ja sillä meinaan et on älyluurin

Somen päässä vaikka menis skeidalle

Mut täl hetkellä tää on risuaita luuri kii

Mä kaadan rajat, oletukset ja aitoja suurimpii yeah

На піддоні розбивається ситтарин зі словом «залізні штори».

У Масалли є лише зошит

Я качаю черевики на краю поля

Глибоко в свідомості кожного

Самотня сторожова вежа

Спираючись на стовп, поки рослина не підніметься

Торкнись мене, ось я тягнусь до місяця

Мабуть, одного дня я доберусь до Лааджикки

Спробуйте ще раз, позбутися гіркоти

Вилийте стіни, які слідують за мною з цими криками

На день я створюю сім’ю

Я переїжджаю на узбережжя, яке не таке гарне

Говорю про великі надії прямо, я говорю з молоддю про мінуси вголос

Я говорю, але я не починаю турбуватися про сіль, я розмовляю з людьми за кавуном.

Тепер я трахаю свою електричну огорожу, не перекручуючи свій розум

Час паркани падають, гіркота все рве на шматки

І ти це знаєш

Час паркани падають, гіркота все рве на шматки

Цей кінець відкритий, ліс — палац

| Вірш 2: Rhyi]

Трава з іншого боку паркану є законною

Спільне життя в думках часу

Шафи страждають від розкриття отворів

Пустеля розширюється, а паркани піднімаються

Розділіть види на частинки

Стіна плачу на колінах за наше життя дешева

Заткни ЗМІ, я відкриваю рот, я хтось, через кордон кричу

Бас серця проходить крізь камінь

Гра-паркан чоловічий отвор

Розкинули триста тонн колючого дроту

За мить ока навколо столиці

Сермей рухатися, зграя в гончарні, мозок б'є свободу не історія чужа

Пені від ідеї тонни врожаю

Втекти через паркан нічого не коштує

Ліс — палац, ліс — палац

Час паркани падають, гіркота все рве на шматки

І ти це знаєш

Час паркани падають, гіркота все рве на шматки

Цей кінець відкритий, ліс — палац

Я, мабуть, провів половину свого життя

Зазирнути за паркан, тут теж проблема

Ку, якщо зараз ти ніколи не торкнешся цього зараз

Все, чого ви так сумуєте, ніколи не буває легким

Ну, а якщо цілі іноді закінчуються

Потягнутися за перекусом через паркан — це повна ілюзія

Однак у вас є своя духовка, випечена і

Ви мрієте про багатство дегустації

Крім того, я не міг залізти перед собою

Треба обійти, коли я нікому не переступаю

Крім того, я щасливий, що мої ноги стоять на землі, голова мутна

Так само ви не зможете полюбити свій власний сюжет

Інші підглядають за іншими і тому, що ви маєте на увазі, що у вас немає розумного телефону

В кінці Some я пішов кататися на ковзанах

Але на даний момент це паркан

Я виливаю межі, припущення та справжнє найбільше так