È finita - Rein

E sarà stato qualche anno fa

Seduto sotto un albero migliore

Che mi chiedevo quand'è che tutto fosse iniziato

E mi dicevo che certo non era così che doveva finire

Abbiamo gli occhi sul finestrino

Dove le case non sono le stesse

Chiuse dietro a mura da cui non puoi più scappare

E mi chiedevi dove si nasconde l’infame che le ha costruite

E le piazze sono vuote

Non gli servono catene

Loro pensano al nostro bene

Loro pensano per noi

E le domande sono neve

Che si scioglie il giorno dopo

Nella vita quotidiana

Siamo ovunque e in nessun luogo

Saranno sbarre a farmi da galera

O a spaccarmi la milza la notte

Tra attentati e tritolo esplosi quasi per noia

Ma dentro le loro stanze conviene obbedire e non fare domande

Avrò nascosto per bene le prove

Per discolparmi in tribunale

Ho già interrato la mia pistola caricata a sale

E quando saranno alla porta io gli urlerò di non avere paura

È una pace artificiale

Sopra il bene, sopra il male

Lotterie per discolparsi

Dai lavaggi di coscienza

Sono specchi deformanti

Per sembrare un po' più snelli

Più giovani e più belli

Più ricchi e meno soli

Sarà un mirino a tracciare il contesto

A separare il falso dal vero

Saranno ronde di ferro a difendermi dall’uomo nero

E sarà tardi per capire che cos'è che non si poteva comprare

Come il divino in un campo di grano

Come i sogni che mi hanno rubato

Come le guardie vestite da persone per bene

Come lo specchio che ogni mattina ricorda benissimo da che parte stare

Nella notte illuminata

Dai fanali del consenso

Gli abbonati alla calma

Esplodevano in silenzio

Senza emettere sentenze

Senza colpi né pistole

Fucilavano gli ostaggi

In nome dell’amore

І мабуть, це було кілька років тому

Сидячи під кращим деревом

Це мені було цікаво, коли все почалося

І я сказав собі, що це точно не те, чим це мало закінчитися

Ми маємо очі на вікні

Де будинки не однакові

Закриті за стінами, з яких ви більше не можете втекти

І ви запитали мене, де ховається лиходій, який їх побудував

І квадрати порожні

Йому не потрібні ланцюги

Вони думають про наше добро

Вони думають за нас

І питання снігові

Який тане наступного дня

У повсякденному житті

Ми скрізь і ніде

Грати стануть моєю в’язницею

Або розбити селезінку вночі

Між атаками і тротил вибухнув майже від нудьги

Але в їхніх кімнатах краще підкорятися і не розпитувати

Мабуть, я добре приховав докази

Щоб виправдати мене в суді

Я вже закопав свою рушницю, заряджену сіллю

А коли вони будуть у дверях, я їм крикну, щоб не боялися

Це штучний мир

Над добром, над злом

Лотереї, щоб очистити своє ім'я

Від обмивання сумління

Вони спотворюють дзеркала

Щоб виглядати трішки стрункішою

Молодший і красивіший

Багатший і менш самотній

Це буде видошукач для відстеження контексту

Щоб відокремити неправду від правди

Будуть залізні патрулі, щоб захищати мене від чорношкірого

І буде пізно зрозуміти, що це таке, що не можна було купити

Як божественне в пшеничному полі

Як мрії, які вкрали в мене

Як охоронці, одягнені як респектабельні люди

Як дзеркало, яке щоранку дуже добре нагадує тобі, на якому ти боці

В освітлену ніч

Від ліхтарів згоди

Підписники до спокою

Вони вибухнули мовчки

Без винесення вироків

Ні пострілів, ні гармат

Вони розстріляли заручників

В ім’я кохання