Vanhan vaahteran laulu - Reijo Taipale

Linnut laulullaan meidät herätti

taivaanranta peittyi säteistä auringon

vierelläni ain sinut nähdä sain

kesäöin ja päivin sä olit luonani

Miksi aina kun onni hymyää se katoaa pois

toisten kohdalla unikuva tää kuin totta se ois

alla vaahteran sävel suruinen

yhä vielä kertoo kuka on rakkahin

Laulussani on sävel suruinen

ilo pois on mennyt kuin virtaliekit nuo

paljon odotin paljon kaipailin

joutui päivä iltaan ennen kuin huomasin

Lehti kuivannut piha vaahteran on tallella vain

muisto kauneimman ensirakkauden on luonani ain

alla vaahteran sävel suruinen

yhä vielä kertoo kuka on rakkahin

Пташки розбудили нас своїм співом

обрій був вкритий променями сонця

Я бачив тебе тільки поруч

літні ночі й дні ти був зі мною

Чому щоразу, коли щастя посміхається, воно зникає

для інших це сон, наче реальність

внизу кленова нота сумна

ще розповідає, хто найбільше любить

У моїй пісні сумна нотка

радість зникла, як полум'я електрики

Я багато чекав, я багато прагнув

це переходило з дня на ніч, перш ніж я помітив

Лист дворового клена підлягає тільки зберіганню

спогад про найпрекрасніше перше кохання завжди зі мною

внизу кленова нота сумна

ще розповідає, хто найбільше любить