Noite, Vem - Reflect

Sente a magia de cada verso num ritmo que te envolve

A luz numa rua acesa num brilho que se dissolve

Versos numa carta intemporal que expirou

E o músico adormecido que fora de horas despertou

A liberdade que se ganha quando meio mundo adormece

O espaço que se repete, mas que a gente ignora e esquece

A chave da evolução p’ra quem rompeu com a rotina

A liberdade que marca a diferença, mas que ninguém adivinha

O factor que te intriga e ilumina metade do rosto

O peso que desequilibra e que te faz ter outro gosto

Silêncio que fala e guarda o ranger de uma porta

O ponto mais alto da vida quando a tratam por morta

Escuro que rompe na luz como a traição no amor

Acção tomada sem nexo como a paixão sem dor

Ardor sem ferida aos olhos da distracção

Caminho não iluminado, mas que todos seguirão

Metáfora sem ironia, a outra parte deste dia

O calor ou o frio, as maiores horas de nostalgia

O clima mais doce que revela histórias apagadas

A areia sem o mar, uma praia sem pegadas

O retrato sem pessoas que maior valor conquista

A dona das insónias que me tornaram artista

Cinzas na lareira enquanto um momento é recordado

Aquela que vai e vem e o presente vira passado

A caixa misteriosa que nem todos conseguem abrir

A que vem depois do pôr-do-sol na sua vez de sorrir

As gotas numa planta resultam do seu efeito

E é graças a ela que este tema é perfeito

Noite de loucura, agulha de acupunctura

Veneno tortura, rua da amargura

No silêncio és pura, não finges como virgens

E eu no teu imenso tenho vertigens

Deixaste cicatrizes, feridas profundas

Senti-te na pele quando fomos às catacumbas

Seduzido no teu charme enfraqueci como carne

Não és de porcelana, és dura como mármore

Bêbedo no teu escuro, viciado no teu perfume

Meti a mão no fogo e queimei-me no lume

Foste razão de muitas lágrimas

Caneta de páginas onde criámos poesia

Tu és o reverso do dia, ausência da luz

A tua magia já não me seduz

Foste dura, ensinaste-me a doer

Agora já sei exactamente o que não fazer

Відчуйте магію кожного куплета в ритмі, який залучає вас

Світло на вулиці горить світлом, що розчиняється

Вірші в позачасовому листі, термін дії якого закінчився

І сплячий музикант, який прокинувся після години

Свобода, яку ви отримуєте, коли половина світу засинає

Простір, який повторюється, але який ми ігноруємо та забуваємо

Ключ до еволюції для тих, хто порушив рутину

Свобода, яка позначає різницю, але про яку ніхто не здогадується

Фактор, який вас інтригує і освітлює половину вашого обличчя

Вага, яка виводить з рівноваги й змушує вас мати інший смак

Тиша, що говорить і охороняє скрип дверей

Найвищий момент у житті, коли вони вважають його мертвим

Темрява, що розривається на світлі, як зрада в коханні

Дія, здійснена без зв’язку, як пристрасть без болю

Печіння без рани в очах відволікання

Неосвітлений шлях, але за ним усі підуть

Метафора без іронії, інша частина цього дня

Спека чи холод, найбільші години ностальгії

Найсолодший клімат, який відкриває стерті історії

Пісок без моря, пляж без слідів

Портрет без людей, який підкорює найбільшу цінність

Володар безсоння, яке перетворило мене на художника

Попіл у каміні, поки мить пам’ятається

Те, що приходить і йде, а теперішнє стає минулим

Таємнича скринька, яку не кожен може відкрити

Той, що приходить після заходу сонця у вашу чергу посміхатися

Краплі на рослині є результатом їх впливу

І саме завдяки їй ця тема ідеальна

Ніч божевілля, голка акупунктури

Тортури отрута, вулиця гіркоти

У мовчанні ти чистий, ти не прикидається дів

І я у твоїй величезній мірі маю запаморочення

Ти залишив шрами, глибокі рани

Я відчув тебе на шкірі, коли ми йшли в катакомби

Спокушений твоєю чарівністю я ослаб, як м’ясо

Ти не порцеляна, ти твердий, як мармур

П’яний у твоїй темряві, залежний від твоїх парфумів

Я поклав руку у вогонь і згорів у вогні

Ви стали причиною багатьох сліз

Сторінка ручки, де ми творили вірші

Ви – зворотна сторона дня, відсутність світла

Твоя магія мене більше не спокушає

Ти був жорстким, ти навчив мене завдавати болю

Тепер я точно знаю, чого не варто робити