Sala de Troféus - Reflect

O que é que fazes quando o céu tocar no chão?

Será que gritas ou estendes a mão?

Eu vou estar cá para ver o dia a morrer

Tudo é tão pouco quando o nada vencer

Vives tão ocupado que nem tens espaço para ser livre

Julgas que a vida é tua, mas não és tu quem decide

O tempo ri-se de ti, és o bobo da parada

Olha para ti insignificante, com esse tanto que vale nada

Adoras ostentá-lo, enche-te o ego e aquece a alma

Enquanto os traços do teu sonho se apagam da tua palma

O teu espírito enfraquece, cede a cada dia que passa

Já nem pões nada em causa, faz as horas, colhe a massa

És um cromo na caderneta desta colecção fatela

Que fica fechada na gaveta até ninguém se lembrar dela

Não és elite, esquece o grau, mostra o que vales de imediato

Não há CV, só o que se vê, esquece a cunha no contrato

Fazes da vida uma corrida em troféus que arrecadas

Mas vais de elevador porque dá trabalho subir as escadas

Fãs do que é fácil têm nojo do meu suor

E tremem a cada linha deste poeta sonhador

O que é que fazes quando o céu tocar no chão?

Será que gritas ou estendes a mão?

Eu vou estar cá para ver o dia a morrer

Tudo é tão pouco quando o nada vencer

Vives para cumprir os objectivos de alguém

Passaste a ser o que produzes, fora disso não és ninguém

Vês tudo a acontecer sem fazer parte do acontecimento

És um papel amarrotado a ser levado pelo vento

Somas desilusões, aspirações que a vida enterra

Saboreias o desgosto que o teu coração encerra

És devedor a vida inteira, é suposto que o sejas

E vai faltar sempre um pouco para o tanto que desejas

Arrumas prémios em prateleiras desta sala fechada

E o que interessa está lá fora à tua espera na estrada

Demoras sempre mais um pouco e perdes tanto pelo meio

O que é feito da criança que sorriu no recreio?

Vejo o sonho desvanecer, querem limitar a acção

E a independência de outrora é somente uma noção

Este é o hino que faltava a esta geração à rasca

O grito mudo de um povo com vontade de dizer basta

O que é que fazes quando o céu tocar no chão?

Será que gritas ou estendes a mão?

Eu vou estar cá para ver o dia a morrer

Tudo é tão pouco quando o nada vencer

Що ти робиш, коли небо торкається землі?

Ти кричиш чи простягаєш руку?

Я буду тут, щоб побачити день смерті

Все так мало, коли ніщо не перемагає

Ви живете настільки зайняті, що навіть не маєте місця, щоб бути вільним

Ви думаєте, що життя ваше, але не ви вирішуєте

Час сміється з тобою, ти дурень із параду

Подивіться на себе нікчемного, з тим, що нічого не варте

Ви любите цим хизуватися, це наповнює ваше его і зігріває вашу душу

Поки сліди твоєї мрії стираються з твоєї долоні

Ваш дух слабшає, поступається з кожним днем

Більше навіть нічого не вкладаєш у справу, готуєш години, збираєш тісто

Ви хром у буклеті цієї колекції Fatela

Це залишається закритим у шухляді, поки ніхто про нього не згадає

Ти не еліта, забудь про диплом, одразу покажи, чого ти варті

Резюме немає, тільки те, що бачиш, забудь про клин у договорі

Ви перетворюєте життя на гонку за трофеями, які збираєте

Але ви сідаєте на ліфт, тому що важко підніматися сходами

Шанувальникам це просто огида мій піт

І вони тремтять від кожного рядка цього мрійливого поета

Що ти робиш, коли небо торкається землі?

Ти кричиш чи простягаєш руку?

Я буду тут, щоб побачити день смерті

Все так мало, коли ніщо не перемагає

Ви живете, щоб досягти чиїсь цілі

Ви стали тим, що виробляєте, поза цим ви ніхто

Ви бачите, як усе відбувається, не будучи учасником події

Ти зім’ятий папір, щоб вітер відніс

Суми розчарувань, прагнень, які ховає життя

Насолоджуйтесь огидою, що міститься у вашому серці

Ти боржник на все життя, нібито

І це завжди буде трохи на стільки, скільки ви забажаєте

Ви зберігаєте призи на полицях цієї закритої кімнати

І що важливо, це чекає на вас у дорозі

Це завжди займає трохи більше часу, і ви втрачаєте так багато в середині

Що станеться з дитиною, яка посміхнулася на дитячому майданчику?

Я бачу, як мрія згасає, вони хочуть обмежити дія

А незалежність від одного разу – це лише поняття

Це той гімн, якого бракувало цьому поколінню

Досить німого крику людей, які хочуть сказати, що достатньо

Що ти робиш, коли небо торкається землі?

Ти кричиш чи простягаєш руку?

Я буду тут, щоб побачити день смерті

Все так мало, коли ніщо не перемагає