Pelo Meu Prisma - Reflect

Permaneci calado no meu canto a observar

Paciente e confiante que a minha hora ia chegar

Estudei o mundo à minha volta, formulei teorias

Tirei conclusões de visões que nem conhecias

Enclausurei e censurei a minha própria opinião

E tenho medo da intensidade que capta o meu coração

Protegi-me da falsidade atrás de um olhar sombrio

Simpatia foi coberta por este discurso frio

Foram saídas nocturnas trocadas por reflexão

Madrugadas em que divaguei criei opinião

Espectador mais que atento, a perspectiva é invejável

E o escudo que criei à minha volta impenetrável

Sentado e parado vi o mundo a girar

Mas sou eu quem o tem na mão, gira até eu deixar

Eu sou dono do que posso e patrão do que pude

E ainda bem que tenho dois olhos porque um deles não se ilude

Fecho os olhos e tudo desvanece

Despeço-me da dor e ela não desaparece

Fecho os punhos, tento ter a força p’ra lutar

Fecho os olhos e tudo desvanece

Despeço-me da dor, mas ela não desaparece

Decorei as tuas falhas e estudei as qualidades

Resumi situações e comparei reacções

Vi lógica nas emoções em impulsos controlados

Descodifiquei demasiados sorrisos comprados

Viajei na razão à procura de respostas

Para as perguntas que ainda nem eram supostas

.Percebes agora o porquê do afastamento?

Precisei de estar fora para ver melhor por dentro

O silêncio no olhar refugia a segurança

Mas o peso do orgulho desequilibra a balança

E pensarás que é doentia a filosofia descritiva

Mas quem foi o melhor narrador nesta narrativa?

Eu pago o preço de querer ser o que nunca existiu

E fotografo o desespero de quem não lhe resistiu

E continuo a bailar com uma máscara obsoleta

Impune e superior como o que escrevo nesta letra

Sou o pesadelo que ecoa na tua cabeça quando te deitas

A ignorância que respiras e liberdade que não respeitas

Esquece a revolução, cultiva a educação

Memoriza o tom de Abril que libertou uma nação

Eu tiro as conclusões que este povo não quer ver

Vives demasiado ocupado a ser aquilo que não queres ser?

Sou a vontade acumulada, p’ra gritar não há coragem

Permaneço voz calada de um sonho em miragem

Vejo retratos da minha vida neste corredor cinzento

Em molduras que 'tão gastas pelo passar do tempo

Isto é o regresso ao passado à casa onde cresci

Ainda tenho areia no bolso de brincar naquele jardim

Justifico a apatia que sempre me questionaste

Aqui tens a explicação que tanto procuraste

Não sou menos que ninguém, não sou mais que ninguém

Sou a morte depois da vida, espera por mim no além

Я мовчав у своєму кутку, дивлячись

Терплячий і впевнений, що мій час прийде

Я вивчав навколишній світ, формулював теорії

Я зробив висновки з поглядів, які ви навіть не знали

Я додав і піддав цензурі власну думку

І я боюся інтенсивності, яка захоплює моє серце

Я захистив себе від брехні темним поглядом

Цією холодною промовою було покрито співчуття

Чи були нічні виходи обміняні на роздуми

Рано вранці, коли я блукав, я створив думку

Більш ніж уважний глядач, перспектива завидна

І щит, який я створив навколо себе, непроникний

Сидячи й стоячи на місці, я бачив, як світ перевертається

Але я той, хто тримає його в руці, він крутиться, поки я не покину його

Я володію тим, що можу, і керівником того, що можу

Добре, що в мене два ока, бо одне з них не обмануто

Я закриваю очі і все згасає

Я прощаюся з болем, і він не зникає

Стискаю кулаки, намагаюся мати сили для боротьби

Я закриваю очі і все згасає

Я прощаюся з болем, але він не зникає

Я запам’ятав твої недоліки і вивчив твої якості

Я підсумував ситуації та порівняв реакції

Я бачив логіку в емоціях у контрольованих імпульсах

Я розшифрував забагато куплених посмішок

Я мандрував з причини, шукаючи відповіді

Для запитань, які ще навіть не передбачалися

.Тепер ви зрозуміли причину відпустки?

Мені потрібно було бути на вулиці, щоб краще побачити внутрішнє

Тиша в погляді приховує безпеку

Але вага гордості не врівноважує рівну

І ви подумаєте, що описова філософія хвора

Але хто був найкращим оповідачем у цій оповіді?

Я плачу ціну за бажання бути тим, ким ніколи не було

Фотографую відчай тих, хто не втримався

І я продовжую танцювати із застарілою маскою

Безкарний і вищий, як те, що я пишу в цьому листі

Я кошмар, який лунає у твоїй голові, коли ти лягаєш

Невігластво, яким ви дихаєте, і свобода, яку ви не поважаєте

Забудьте про революцію, культивуйте освіту

Запам’ятовує тон квітня, який звільнив націю

Я роблю висновки, які ці люди не хочуть бачити

Ти занадто зайнятий тим, ким не хочеш бути?

Я - накопичена воля, кричати немає сміливості

Я залишаюся мовчазним голосом мрії в міражі

Я бачу фотографії свого життя в цьому сірому коридорі

У кадрах, які з часом так зношені

Це повернення в минуле до будинку, де я виріс

У мене ще в кишені лежить пісок від ігор у тому саду

Я виправдовую ту апатію, яку ти завжди мене запитував

Ось вам пояснення, яке ви так довго шукали

Я не менше за всіх, я не більше за всіх

Я смерть за життям, чекай мене в потойбі