Infinitamente - Reflect

Olha p’rá mão de um poeta, calejada e marcada

Por toda a falsidade que apanhei por esta estrada

O ódio que sinto passa a desgosto quando não vejo um brilho no rosto

Daqueles que eu queria, viram a rotina fazer da vida apatia

Numa família, só de fachada, cada um por si de cara voltada

Como seguir as regras de um livro que a mim já não me ensina nada

Quantas vezes passei por aquela porta?

Ouvir-te a chorar podes crer que me importa

E odeio a incapacidade de nada poder fazer

Hoje percebo como é que ficavas

Quando pedia um brinquedo e tu não compravas

Por isso desculpa se não percebi

E vê a inspiração que recebi de ti

Nada quero que me pagues, não te sintas mal

Nem quero uma prenda pelo Natal

Só quero que estejas todos os dias

Com o mesmo olhar de quando histórias me lias

Adormecia tão bem e acordava bem melhor

Embalado na certeza de contar com o teu amor

«Olha lá vai o filho do Vereador, aquele do site armado em cantor

Aquele que rima com os pretos da Caixa, oh meu Deus que classe tão baixa»

Quem são vocês p’ra falar de classe, se não têm mais que a quarta?

Numa mentalidade atrasada, sinceramente a mim já farta

Eles não precisam da vossa pena nem sequer de solidariedade

Nem imaginas o que podem fazer se lhes derem uma oportunidade

Uma pessoa não se mede p’lo salário, nem por um voto num poder partidário

Nem pelo carro, nem pelo curso, nem numa casa ou num concurso

Licenciado não sou por opção, inteligência não é memorização

Dispenso ser o engenheiro que cabula, sou o génio que habita na lua

Sou autodidacta, sem ordenado, sem um carro topo de gama comprado

O que dedica o tempo a deixar no tempo o que o tempo lhe ensinou

Para que uns não repitam os meus erros e outros aprendam com o que sou

Será que sentes o que sinto quando vejo o meu pai desiludido?

Pela cobardia de quem não faz numa vida o que ele fez num dia

Por isso p’ra além da sua posição, invejem dois filhos mais educação

Não devo nada a ninguém, construí aquilo que sou

Criei este reflexo que ao infinito me levou

Por isso é que eu já não me preocupo, fiz tudo p’ra ter o lugar que ocupo

Madrugadas a programar, madrugadas a cantar

Sou vítima desta estúpida guerra

Armação / Silves, qual é a tua terra?

Vejo escolhas condenadas, falta de visão, pessoas atrasadas

Poucos deram aquilo que eu dei por Armação só eu o sei

Diz-me quem mais alto levou este local que me abraçou?

Por isso quando ao céu chegar

Já tenho uma história p’a contar

Começa ao lado do Zara a cantar

E termina quando este beat acabar

Подивіться на руку поета, мозолисту й марковану

Попри всю брехню, яку я підхопив на цій дорозі

Ненависть, яку я відчуваю, перетворюється на огиду, коли я не бачу сяйва на своєму обличчі

З тих, кого я хотів, вони бачили рутину, щоб зробити життя апатією

У родині, тільки з фасаду, кожен сам за себе

Як слідувати правилам книги, яка мене більше нічому не вчить

Скільки разів я проходив через ці двері?

Почувши, що ти плачеш, повір мені, мені байдуже

Я ненавиджу нездатність не вміти нічого робити

Сьогодні я розумію, як ти був

Коли я попросив іграшку, а ти її не купив

Так що вибачте, якщо я не зрозумів

І подивіться на натхнення, яке я отримав від вас

Я не хочу, щоб ти мені платив, не відчувай себе погано

Я навіть не хочу отримати подарунок на Різдво

Я просто хочу, щоб ти був там кожен день

З таким самим виглядом, як і в історії про мелі

Я так добре спав і прокинувся набагато краще

Упакований у впевненість розраховувати на твоє кохання

«Дивіться, іде син старшого, той із сайту, озброєний кантором

Той, що римується з чорними в Caixa, боже мій, який низький клас»

Хто ви такий, щоб говорити про клас, якщо у вас не більше четвертого?

У відсталому менталітеті, чесно кажучи, мені вже набридло

Їм не потрібен ваш жаль чи навіть солідарність

Ви навіть не уявляєте, що вони можуть зробити, якщо їм дадуть шанс

Людина не вимірюється заробітною платою і не голосуванням у партійній владі

Не для машини, не для курсу, не вдома чи на змаганнях

Ліцензію я отримав не за вибором, інтелект - це не запам'ятовування

Мені не потрібно бути інженером, який обманює, я геній, який живе на місяці

Я самоучка, без зарплати, без придбаного автомобіля вищого класу

Хто присвячує свій час тому, щоб вчасно залишити те, чого навчив час

Щоб одні не повторювали моїх помилок, а інші вчилися на тому, що я є

Ти відчуваєш те, що відчуваю я, коли бачу свого батька розчарованим?

За боягузтво тих, хто за життя не робить того, що зробив за день

Тому поза вашим становищем заздрите двом дітям більше освіти

Я нікому нічого не винен, я побудував те, що я є

Я створив це відображення, яке перенесло мене в нескінченність

Тому я більше не переживаю, я зробив усе, щоб мати місце, яке я займаю

Рано вранці за розклад, рано вранці для співання

Я жертва цієї дурної війни

Armação / Silves, яка твоя країна?

Я бачу приречений вибір, відсутність бачення, відсталих людей

Мало хто дав те, що я дав за Армасан, тільки я знаю

Скажи, хто зайняв це місце вище, що мене обіймало?

Тож коли небо прийде

Я вже маю розповісти історію

Починає співати поруч із Зарою

E завершується, коли закінчується цей ритм