Último Acto - Reflect, Dino d'Santiago

Abraça agora o tempo como nunca abraçaste

Escuta o som da minha voz como nunca escutaste

Sente o hino de mil caras, de mil vozes e um contraste

Na procura de ti próprio quando sentes que já falhaste

Tento ser razoável, mas o meu tempo é limitado

Sinto que já perdi de mais por tudo aquilo tenho dado

Sinto as mãos a tremer quando num palco vocês brilham

E um arrepio na pele ao ver que me deram o que não tinham

Sinto a responsabilidade de conquistar numa mensagem

Não te iludas com o brilho e o fascínio de uma imagem

Metade das luzes são falsas e o resto é camuflagem

Raciocínio nesta geração é uma pura miragem

Não é o fumo que consomes, é o fumo que te consome

Quando te mata, te prende e te rouba o teu nome

Sou o assalto que te tenta quando a alma já rebenta

Sou a raiva que explode e o coração que não aguenta

E se o meu tempo me permitir mostrar

Serei a luz nos teus ouvidos que te vai guiar

E se esta história tem que ter um fim

É isto que eu sou e o que quero para mim

Respiro o mundo individualista que me mente em colectivo

Que não me dá a cura, mas me vende um preservativo

Prefiro o ódio à verdade que caracteriza a minha vivência

Do que o amor a uma mentira e um sorriso de benevolência

Numa resposta não convicta eu convido à reflexão

Sou o Reflect que nunca fui e cada dia é uma lição

Sou sócio honorário da virtude que me guia

Sou o reflexo nos teus olhos, a saudade e a nostalgia

Só quero ser inspiração p’ra quem me sente e premeia

Os que cresceram a ouvir-me e me aplaudiram da plateia

Não desiludo, não iludo, sou a ausência de uma promessa

Sou ampulheta e a areia que escorre sem dar conversa

Sou o mérito de uma vitória que comprei com o meu talento

Sou a perícia, sem malícia, valores são o alimento

E se o meu tempo me permitir mudar o rumo desta história

Serei a voz da salvação que te canta em tom de glória

Sou o último acto d’uma peça que nunca irá estrear

Porque no fundo eu nem nasci, eu morri para criar

Vivo no limite da razão, insanidade chama por mim

Não conheço o início, mas tenho contrato com o fim

Desvendo a vossa mente, sente o medo e recua

Sou mistura excessiva de silêncio e luz da lua

Psicologia desta vida e filosofia tatuada

Sou o enigma, sou a chave, sou a mágoa acumulada

Não corro atrás de ninguém, mas fujo do que não sou

Odeio cada verso que a minha mente criou

Nunca serei o melhor, porque no fundo eu não existo

Eu não penso, nem respiro, moro ao lado de Cristo

Sou os phones nos ouvidos da esperança desfocada

Na minha visão diminuta, amplamente explorada

E se as linhas de um livro justificam todo o mal

Então o mundo já acabou e esta faixa nem é real

Прийміть час зараз так, як ви ніколи не обіймали

Послухайте звук мого голосу, якого ви ніколи раніше не чули

Відчуйте гімн тисячі облич, тисячі голосів і контрасту

Шукайте себе, коли відчуваєте, що вже зазнали невдачі

Я намагаюся бути розумним, але мій час обмежений

Мені здається, що я вже втратив занадто багато за все, що віддав

Я відчуваю, як тремтять мої руки, коли ти сяєш на сцені

І тремтіння по шкірі, коли я побачив, що вони дали мені те, чого не зробили

Я відчуваю відповідальність за перемогу в повідомленні

Нехай вас не обманює яскравість та чарівність зображення

Половина вогнів підробка, а решта камуфляжна

Міркування в цьому поколінні — чистий міраж

Це не дим, який ви споживаєте, а дим, який поглинає вас

Коли він убиває вас, він заарештовує вас і краде ваше ім’я

Я напад, який випробовує тебе, коли душа вже розривається

Я лють, що вибухає, і серце, яке не витримує

І якщо мій час дозволить мені показати

Я буду світлом у твоїх вухах, яке буде вести тебе

І якщо цю історію має закінчитися

Це те, що я є і чого хочу для себе

Я дихаю індивідуалістичним світом, який я розумію колективно

Це не дає мені ліки, але продає мені презерватив

Я віддаю перевагу ненависті правді, яка характеризує мій досвід

Чим любов — це брехня і усмішка доброзичливості

У непереконливій відповіді я запрошую вас до роздумів

Я — віддзеркалення, яким я ніколи не був, і кожний день — це урок

Я почесний член чесноти, яка мене веде

Я відображення в твоїх очах, туга й ностальгія

Я просто хочу бути натхненням для тих, хто мене відчуває і винагороджує

Ті, хто виріс, слухаючи мене, аплодували з глядачів

Я не розчаровую, я не обманюю, я — відсутність обітниці

Я пісочний годинник і пісок, який тече безмовно

Я – заслуга перемоги, яку купив своїм талантом

Я експерт, без злоби, цінності — це їжа

І якщо мій час дозволить мені змінити напрямок цієї історії

Я буду голосом спасіння, що співає тобі тоном слави

Я остання дія п’єси, прем’єри якої ніколи не буде

Бо в глибині душі я навіть не народився, я помер, щоб творити

Я живу на межі розуму, божевілля кличе мене

Я не знаю початку, але у мене є контракт із кінцем

Не бачивши свого розуму, ви відчуваєте страх і відступаєте

Я – надмірна суміш тиші та місячного світла

Психологія цього життя і татуйована філософія

Я — загадка, я — ключ, я — накопичене горе

Я ні за ким не біжу, а тікаю від того, чим я не є

Я ненавиджу кожен вірш, створений моїм розумом

Я ніколи не буду найкращим, бо в глибині душі мене не існує

Не думаю, не дихаю, живу поруч із Христом

Я телефони у вухах несфокусованих надій

На мій крихітний, широко досліджений погляд

І якщо рядки книги виправдовують усе зло

Отже, світ уже закінчився, а цей трек навіть не реальний