Дофамин - REDO

Я не знаю зон комфорта, я прыгаю вновь за борт.

В работе будто Илон, бегу с планеты "Никто".

Я не знаю зон комфорта и прыгаю вновь за борт.

Иду по канатной нити, на плече петля с узлом.

Да, я помню, что я тот, кому отдых - моветон.

В каждой темноте легко вспыхнет сотня факелов.

Очертания чужого, маскируясь хохломой.

Я не знаю зон комфорта, строю дом под преисподней.

Чувствую себя здоровым, если в организме яд.

Не готов любить живое - отторгаю из себя.

В тошнотворном состоянии каждый день и каждый час;

Меня тянет, снова тянет выблевать всю жизнь на скатерть.

Со мной стресс, я не один, мне трудно это исправить.

Пускаю себе в висок вагон проблем быстрее Сапсана.

Этот стресс номер 1, лекарство что помогает

Попробовать отыскать себя по памяти в календарных.

Ведь не успокоюсь так просто, пока не сяду в i8.

Жизнь кинула только лист - я взъебал весь мир им со злости.

Что-то хочешь доказать мне со своим беззубым хэйтом?

Я держал поднос, теперь я уношу из-под носа деньги!

Я не знаю зон комфорта, я прыгаю вновь за борт.

В работе будто Илон, бегу с планеты "Никто".

Я не знаю зон комфорта и прыгаю вновь за борт.

Иду по канатной нити, на плече петля с узлом.

Я не знаю зон комфорта, я прыгаю вновь за борт.

В работе будто Илон, бегу с планеты "Никто".

Я не знаю зон комфорта и прыгаю вновь за борт.

Иду по канатной нити, на плече петля с узлом.

Мы с тобой застряли в этой дофаминовой петле,

И ощущения всё наглей от ощущений на игле.

И каждый чистый твой лист ведёт на поставленный крест,

Реальности нет места, ведь в реальности нет мест.

Здесь реальности не места, ведь в реальности нет мест,

Здесь реальности не места, ведь в реальности...

Ты ведь ничего не знаешь.

Ты не знаешь, что и как.

Здесь пробьют твой быстро номер, знают всё до координат.

Сколько стоит чья-то жизнь?

Нам это просто посчитать.

Тебя ёбнут те, что в форме и на синих номерах.

Завтра будет уже поздно, нужно сделать всё вчера.

Для них потолок старания - это прыгнуть на журнал.

Я в своих адептах вижу прошлого себя местами,

И черчу опять лекала, чтоб ты обошёл в программу.

Я не знаю зон комфорта, я прыгаю вновь за борт.

В работе будто Илон, бегу с планеты "Никто".

Я не знаю зон комфорта и прыгаю вновь за борт.

Иду по канатной нити, на плече петля с узлом.

Я не знаю зон комфорта, я прыгаю вновь за борт.

В работе будто Илон, бегу с планеты "Никто".

Я не знаю зон комфорта и прыгаю вновь за борт.

Иду по канатной нити, на плече петля с узлом.

Мы с тобой застряли в этой дофаминовой петле

И ощущения всё наглей от ощущений на игле.

И каждый чистый твой лист ведёт на поставленный крест,

Реальности нет места, ведь в реальности нет мест.

Здесь реальности не места, ведь в реальности нет мест,

Здесь реальности не места, ведь в реальности...

Я не знаю зон комфорту, я стрибаю знов за борт.

У роботі ніби Ілон, біжу з планети "Ніхто".

Я не знаю зон комфорту та стрибаю знову за борт.

Іду канатною ниткою, на плечі петля з вузлом.

Так, я пам'ятаю, що я той, кому відпочинок – моветон.

У кожній темряві легко спалахне сотня смолоскипів.

Обриси чужого, маскуючись хохломою.

Я не знаю зон комфорту, будую будинок під пеклою.

Почуваюся здоровим, якщо в організмі отрута.

Не готовий любити живе – відкидаю з себе.

У нудотному стані кожен день і кожну годину;

Мене тягне, знову тягне виблювати все життя на скатертину.

Зі мною стрес, я не один, мені важко це виправити.

Пускаю собі у скроню вагон проблем швидше за Сапсана.

Цей стрес номер 1, ліки що допомагає

Спробувати знайти себе за пам'яті у календарних.

Адже не заспокоюся так просто, доки не сяду в i8.

Життя кинуло тільки лист - я з'їбал весь світ їм зі злості.

Щось хочеш довести мені зі своїм беззубим хейтом?

Я тримав тацю, тепер я виношу з-під носа гроші!

Я не знаю зон комфорту, я стрибаю знов за борт.

У роботі ніби Ілон, біжу з планети "Ніхто".

Я не знаю зон комфорту та стрибаю знову за борт.

Іду канатною ниткою, на плечі петля з вузлом.

Я не знаю зон комфорту, я стрибаю знов за борт.

У роботі ніби Ілон, біжу з планети "Ніхто".

Я не знаю зон комфорту та стрибаю знову за борт.

Іду канатною ниткою, на плечі петля з вузлом.

Ми з тобою застрягли в цій дофаміновій петлі,

І відчуття все нахабні від відчуттів на голці.

І кожен чистий твій лист веде на поставлений хрест,

Реальності немає місця, адже насправді немає місць.

Тут реальності не місця, адже насправді немає місць,

Тут реальності не місця, адже насправді...

Адже ти нічого не знаєш.

Ти не знаєш, що та як.

Тут проб'ють твій номер швидко, знають все до координат.

Скільки коштує чиєсь життя?

Нам це просто порахувати.

Тебе ебнут ті, що у формі та на синіх номерах.

Завтра вже буде пізно, потрібно зробити все вчора.

Для них стеля старання – це стрибнути на журнал.

Я у своїх адептах бачу минулого себе місцями,

І біса знову лекала, щоб ти обійшов у програму.

Я не знаю зон комфорту, я стрибаю знов за борт.

У роботі ніби Ілон, біжу з планети "Ніхто".

Я не знаю зон комфорту та стрибаю знову за борт.

Іду канатною ниткою, на плечі петля з вузлом.

Я не знаю зон комфорту, я стрибаю знов за борт.

У роботі ніби Ілон, біжу з планети "Ніхто".

Я не знаю зон комфорту та стрибаю знову за борт.

Іду канатною ниткою, на плечі петля з вузлом.

Ми з тобою застрягли у цій дофаміновій петлі

І відчуття все нахабні від відчуттів на голці.

І кожен чистий твій лист веде на поставлений хрест,

Реальності немає місця, адже насправді немає місць.

Тут реальності не місця, адже насправді немає місць,

Тут реальності не місця, адже насправді...