Бабочки - Re-pac, Майя Мёдова

Я спросил у своей лапочки: «Помнишь, у тебя животе жили бабочки?

Не одолжишь парочки?

А то мне стало до лампочки

Спорим, лишь рукава засучив, у тебя по щекам ручьи

Три года нам почти, значит, Бегбедер был прав, учти,

А помнишь, как же классно было нам с тобою?

В окно я наблюдал, как ты окрылена любовью

Ускоряла шаг, набирала домофона номер

Сердце било, как отбойный молоток, когда тебя я обнял,

Но увы, в итоге наш быт стал уныл и жалок

Начали барахлить, как пара подержанных иномарок

И глотая партии крошечных белых тапок

Совершали геноцид наших бабочек в животах

Мы автоматными очередями упрёков ранили больно

Били дробью недоверия, становясь посвободней

Через прицел безразличия целились исподлобья

И стреляли бронебойными пулями горькой иронии

Стоит ли доводить до контрольного выстрела

Чтобы уродливыми друг для друга стали мы с тобой?

Не будем спорить неистово, что же было убийственно

Истина в том, что мы любили искренне

Однако перебили их всех бессмысленно, беспощадно

Нас манит свободы свет, безделие тянет на дно

Оставив тут памятный след и героев наших павших оплакав

Отпразднуем же наш успех залпом, залпом

Перевезены чемоданы

Вместо бабочек в животе, в голове тараканы

Как домик из карт, любовь оказалась хрупка,

Но друг для друга не кануть сразу в лету наверняка нам

Просыпаюсь вечером, вид из окна не бодрит

Разум говорит мне: «Твори», но креатива не хватит даже на твит

Музу бы увидать хоть на миг

Она дико томит, пока тихо тает лимит

Идут эти дни, я им не хочу сказать «Погодите-ка»

Ведь мой мир теперь — это sit, сон, TV, диван

С тобой было плохо, без тебя не лучше

Видимо, Эйнштейн был прав — в мире всё относительно

То есть и тебя я не могу винить никак

Ведь эта насекомыми разобрана психика по винтикам

Давай пообещаем себе обойтись без вредителей

Когда с другими людьми крикнем бабочкам: «Летите к нам!»

Но тут мало красивых эпитетов

Этим тараканам просто так не прикажешь выйти вон

И с минимумом шансов оказаться победителями

Верю, скажем потом: «Они мешали нам любить, и вот мы…»

Перебили их всех бессмысленно, беспощадно

Нас манит свободы свет, безделие тянет на дно

Оставив тут памятный след и героев наших павших оплакав

Отпразднуем же наш успех залпом, залпом

Перебили их всех (всех) бессмысленно, беспощадно

Нас манит свободы свет (свет), безделие тянет на дно

Оставив тут памятный след (след) и героев наших павших оплакав

Отпразднуем же наш успех (успех) залпом (залпом), залпом

Я спитав у своєї лапки: «Пам'ятаєш, у тебе животі жили метелики?

Не позичиш парочки?

А то мені стало до лампочки

Сперечаємося, лише рукави засукавши, у тебе по щіках струмки

Три роки нам майже, значить, Бегбедер мав рацію, врахуй,

А пам'ятаєш, як класно було нам з тобою?

У вікно я спостерігав, як ти окрилена любов'ю

Прискорювала крок, набирала домофон номер

Серце било, як відбійний молоток, коли тебе я обійняв,

Але на жаль, в результаті наш побут став сумний і жалок

Почали барахлити, як пара вживаних іномарок

І ковтає партії крихітних білих тапок

Здійснювали геноцид наших метеликів у животах

Ми автоматними чергами докорів поранили боляче

Били дробом недовіри, стаючи вільнішою

Через приціл байдужості цілилися спідлоба

І стріляли бронебійними кулями гіркої іронії

Чи варто доводити до контрольного пострілу

Щоб потворними один для одного стали ми з тобою?

Не будемо сперечатися несамовито, що було вбивчо

Істина в тому, що ми любили щиро

Однак перебили їх усіх безглуздо, нещадно.

Нас приваблює свободи світло, безділля тягне на дно

Залишивши тут пам'ятний слід і героїв наших полеглих оплакав

Відсвяткуємо ж наш успіх залпом, залпом

Перевезені валізи

Замість метеликів у животі, голові таргани

Як будиночок з карт, любов виявилася крихкою,

Але друг для друга не канути відразу в льоту напевно нам

Прокидаюся ввечері, вид з вікна не бадьорить

Розум каже мені: «Твори», але креативу не вистачить навіть на твіт

Музу побачити хоч на мить

Вона дико томить, поки тихо тане ліміт

Йдуть ці дні, я не хочу сказати «Почекайте-но»

Адже мій світ тепер - це sit, сон, TV, диван

З тобою було погано, без тебе не краще

Мабуть, Ейнштейн був правий— у світі все відносно

Тобто і тебе я не можу звинувачувати ніяк

Адже ця комахами розібрана психіка по гвинтиках

Давай пообіцяємо собі обійтися без шкідників

Коли з іншими людьми крикнемо метеликам: «Летіть до нас!»

Але тут мало гарних епітетів

Цим тарганам просто так не накажеш вийти геть

І з мінімумом шансів виявитися переможцями

Вірю, скажемо потім: «Вони заважали нам любити, і ось ми…»

Перебили їх усіх безглуздо, нещадно

Нас приваблює свободи світло, безділля тягне на дно

Залишивши тут пам'ятний слід і героїв наших полеглих оплакав

Відсвяткуємо ж наш успіх залпом, залпом

Перебили їх усіх (усих) безглуздо, нещадно

Нас вабить свободи світло (світло), безділля тягне на дно

Залишивши тут пам'ятний слід (слід) і героїв наших полеглих оплакав

Відсвяткуємо ж наш успіх (успіх) залпом (залпом), залпом