Blaufeuer - Rasta Knast

In meeresblauer Weite, ein Schiff der Wellen Spiel,

die Buddel macht die Runde, weil einer von uns fiel,

es war ein kurzes Leben, doch frei und selbst bestimmt,

als keines Mannes Sklave, gehorcht nur See und Wind,

als sie nach uns gejagt, vor Anker lag das Schiff,

Soldaten kamen viele, doch brachen sie uns nicht.

Auf die Zeiten, die vergangen,

auf die MEnschen, die da waren,

auf das, was sie uns genommen,

und auf das, was wir uns nahmen.

Ihr Herren solltet wissen, dass niemand uns bestimmt,

das Schicksal wird entscheiden, wie lang das Feuer glimmt,

wenn ihr uns auch hetzt und wenn ihr uns das Leben nehmt,

niemals wird’s geschehen, dass wir Greise die gezähmt,

und dem der jetzt gegangen, wir singen ihm dafür,

dass sie uns nicht gefangen, leb wohl, wir danken dir.

Auf die Zeiten, die vergangen,

auf die MEnschen, die da waren,

auf das, was sie uns genommen,

und auf das, was wir uns nahmen.

Auf das Leben, auf die Liebe,

auf die Freiheit, Prost mein Freund,

auf die tausend nassen Gräber,

wo wir einst wieder vereint.

У морському блакитному просторі грає корабель хвиль,

пляшка обертається, бо один з нас впав

це було коротке життя, але вільне і самовизначене,

як нічий раб, тільки море й вітер підкоряються,

як вони гналися за нами, корабель став на якір,

Солдатів прийшло багато, але вони нас не зламали.

до часів, що минули

до людей, які там були

на те, що у нас забрали

І що ми взяли

Ви, панове, повинні знати, що нас ніхто не вирішує,

доля вирішить, як довго тліє вогонь,

навіть якщо ти поспішаєш нас і забереш наше життя,

ніколи не станеться, щоб нас, старих, приручили

а тому, кого зараз немає, ми йому за це співаємо,

що нас не впіймали, прощай, дякуємо.

до часів, що минули

до людей, які там були

на те, що у нас забрали

І що ми взяли

До життя, до любові

на свободу, вітай мій друже,

на тисячі мокрих могил,

де ми колись возз’єдналися.