Sentado a la Vera del Camino - Raphael

No me puedo mas quedar así

aquí, a esperarte

que un día de repente

tú regreses otra vez a mí

pero una vez más que puede ya cambiar

esta vida mía

a la vera estoy sentado

de un camino

que no tiene fin

Mi mirada vaga entre la gente

de aquel camino tan triste

la nostalgia del ayer que ya no existe

me está causando llanto

acaricia el sol mi cara

y tengo un sueño

un sueño de esperanza

el de verte aparecer allá

allá en la lejanía

Amor ven pronto, ya no resisto

si no regresas yo no existo

no existo, no existo, no…

Ha cambiado el tiempo,

está lloviendo

y a mí no me importa nada

pues mis lagrimas mezcladas

con la lluvia gritan

que te quiero tanto

busco dentro de mi gris destino

la fe que no se alcanza

solo soy un resto de esperanza

al borde de este camino

Mi amor lo perdí, ya no resisto

si no regresas yo no existo,

no existo, no, no, no, no existo, no…

Gentes, tierras, coches, todo, todo

se confunden aquí en mi mente

y mi sombra se ha cansado de seguir

y se muere lentamente

sólo tú no ves que ya no puedo más sufrir

este destino mío

y esperando siempre, siempre ver tu amor

a la vera de este camino

Preciso olvidar que yo existo

más preciso saber que sí existo,

que sí existo, yo existo sí…

la-la-la-la-la-la-la…

aquí, sentado a la vera del camino…

Я більше не можу залишатися таким

тут, чекаю на тебе

що одного разу раптом

ти повертайся до мене

але знову ж таки, це вже може змінитися

це моє життя

Я справді сиджу

шляху

що не має кінця

Мій погляд блукає між людьми

тієї сумної дороги

ностальгія вчорашнього дня, якого більше немає

це змушує мене плакати

сонце пестить моє обличчя

і в мене є мрія

мрія надії

щоб побачити, як ти там з'явишся

там вдалині

Любов приходить швидко, я більше не можу встояти

якщо ти не повернешся, мене не існує

Я не існую, не існую, не існую...

Час змінився

дощить

і мені ні до чого байдуже

добре мої сльози змішалися

з дощем вони кричать

що я так тебе люблю

Я шукаю в своїй сірій долі

віра, яка не досягнута

Я лише залишок надії

на краю цієї дороги

Я втратив своє кохання, я більше не можу опиратися

якщо ти не повернешся, мене не існує,

Я не існую, ні, ні, ні, мене не існує, ні...

Люди, земля, машини, все, все

тут у моїй свідомості плутаються

і моя тінь втомилася слідувати

і повільно вмирає

Тільки ти не бачиш, що я більше не можу страждати

ця моя доля

і чекати завжди, завжди, щоб побачити твою любов

на узбіччі цієї дороги

Мені потрібно забути, що я існую

точніше знати, що я існую,

Я існую, я існую...

ла-ла-ла-ла-ла-ла-ля...

тут, сидячи біля дороги...