Natascha - Raphael

Sie hieß Natascha, Anna Natascha,

und sie trug immer eine Rose in Haar,

und ihre Augen, die dunklen Augen,

die waren so wunderbar.

Sie hieß Natascha, Anna Natascha,

und kam weit her, von Odessa am Meer,

die roten Lippen, die heißen Küßen,

vergesse ich, niemals mehr.

Es waren auch verborgenen Stunden,

die ich mit ihr allein gefunden,

ich würde alles dafür geben,

wenn sie noch einmal bei mir ware.

Sie hieß Natascha, Anna Natascha,

sie ging mit mir in einem Sommer voll Glück.

Wir waren selig, wie kleine Kinder,

und lebten nur vom Augenblick.

Natascha, ah, ah, ah

Natascha, ah, ah, ah

Natascha ah, ah, ah

Її звали Наташа, Анна Наташа,

і вона завжди носила троянду у волоссі,

і її очі, темні очі

вони були такі чудові.

Її звали Наташа, Анна Наташа,

і прийшов далеко, з Одеси на море,

червоні губи, гарячі поцілунки,

Я забуваю, ніколи більше.

Були й приховані години

що я знайшов з нею наодинці

Я б віддала все за що

якби вона знову була зі мною.

Її звали Наташа, Анна Наташа,

вона пішла зі мною в щасливе літо.

Ми раділи, як маленькі діти

і жили лише моментом.

Наташа, ах, ах, ах

Наташа, ах, ах, ах

Наташа ах, ах, ах