Dijo de mí - Raphael

Dijo de mí que entibió mi lecho

Helado de ausencia, vacante y maltrecho

Dijo de mí que no dije nada

Cuando en un impulso me instaló en su alma

Pero nunca dijo que buscaba amparo

Cuando derrumbada por un desengaño

Encontró refugio en mis pobres brazos

Y empapó mi pecho con su largo llanto

Pero nunca dijo que llegó penando

Que mis orfandades se fueron poblando

De ilusiones nuevas y de un nuevo canto

Que desvanecieron antiguos quebrantos

Dijo de mí que no la miraba

Como si ella fuera poco más que nada

Dijo de mí que era inconsecuente

Parco y taciturno cruel e indiferente

Pero nunca dijo que invadió mi casa

Profanando cosas que me son amadas

Mis queridos libros y entre mis marañas

Liberando historias que me son amargas

Por airearlo todo abrió las ventanas

Y dejó que huyeran dos o tres infamias

Que mis soledades tenían guardadas

Donde nunca nadie pudiera encontrarlas

Dijo de mí que la malquería

Sin tener en cuenta lo que yo sentía

Nunca creí que me abandonara

Como se abandona lo que no se ama

Cuando abrió la puerta me quedé pasmado

Como sin conciencia descorazonado

La miré a los ojos casi suplicando

Y a pesar de todo no tendí mis brazos

Se alejó en silencio y en aquel espacio

Me quedé tan solo como un solitario

Con el alma rota en cien mil pedazos

Me miré al espejo y me vi llorando

Він сказав про мене, що зігрівав моє ліжко

Морозиво відсутності, вакансії та битого

Він сказав про мене, що я нічого не сказав

Коли за поривом, він встановив мене в свою душу

Але він ніколи не сказав, що шукає притулку

Коли впав від розчарування

знайшов притулок у моїх бідних обіймах

І вона просочила мої груди своїм довгим криком

Але він ніколи не сказав, що прибув у стражданнях

Щоб мої дитячі будинки були заселені

Про нові ілюзії та нову пісню

Та стара зламаність зникла

Вона сказала про мене, що я на неї не дивився

Ніби вона була трохи більше ніж нічого

Він сказав про мене, що я непослідовна

Пощадливий і мовчазний, жорстокий і байдужий

Але він ніколи не казав, що вторгся в мій будинок

Зневажаючи речі, які мені дорогі

Дорогі мої книжки і серед моїх клубків

Випускати історії, які для мене гіркі

Щоб провітрити все, він відкрив вікна

І нехай втечуть два-три інфами

Що врятувала моя самотність

Де їх ніхто ніколи не міг знайти

Він сказав про мене, що дуже хоче її

Не беручи до уваги те, що я відчув

Я ніколи не думав, що він мене покине

Як кинути те, що не люблять

Коли він відкрив двері, я був приголомшений

Як без совісті зневірився

Я дивився їй в очі майже благаючи

І попри все я не простягав руки

Він пішов мовчки і в цьому просторі

Я залишився самотнім, як самотня

З душею розбитою на сто тисяч шматків

Я подивилася в дзеркало і побачила, що плачу