Cuatro Estrellas - Raphael

Siempre fui yo mismo,

En el vuelo de mi vida,

Quien trazó mi ruta,

Mi sendero, mi camino.

Trabajé mi suerte

Con delirio día a día,

Tropeé mil veces

Y aprendí a volar.

Imité el esfuerzo,

La constancia de las olas

Que desgastan a las rocas

Siendo agua nada más.

Preferí la gloria

A una vida sin sentido,

Aunque no es de rosas

El camino hasta llegar…

Pero eso a nadie importa;

Se asomaron a mi cuna

Por si acaso había basura

Propia y fácil de airear… *

Y encontraron tras mi puerta

Los amores que me arropan:

Cuatro estrellas,

Mis recuerdos,

Mis canciones,

Donde grito toda, toda mi verdad.

…Trabajé mi suerte

Con delirio día a día,

Tropeé mil veces

Y aprendí a volar.

Imité el esfuerzo,

La constancia de las olas

Que desgastan a las rocas

Siendo agua nada más.

Preferí la gloria

A una vida sin sentido,

Aunque no es de rosas

El camino hasta llegar…

Pero eso a nadie importa;

Se asomaron a mi cuna

Por si acaso había basura

Propia y fácil de airear…

Y encontraron tras mi puerta

Los amores que me arropan:

Cuatro estrellas,

Mis recuerdos,

Mis canciones,

Donde grito mi verdad.

Pero eso a nadie importa;

Se asomaron a mi cuna

Por si acaso había basura

Propia y fácil de airear…

Y encontraron tras mi puerta

Los amores que me arropan:

Cuatro estrellas,

Mis recuerdos,

Mis canciones,

Donde grito toda, toda mi verdad.

Я завжди був собою

У польоті мого життя,

хто простежив мій маршрут,

Мій шлях, мій шлях.

Мені пощастило

З маренням день у день,

Тисячу разів спотикався

І я навчився літати.

Я імітував зусилля,

Постійність хвиль

що зношують скелі

Бути водою не більше того.

Я віддав перевагу славі

До безглуздого життя,

Хоча це не троянди

Шлях туди...

Але це ні для кого не має значення;

Вони зазирнули в моє ліжечко

На всяк випадок, якщо було сміття

Власний і легкий для аерації… *

І знайшов за моїми дверима

Кохання, що оточують мене:

чотири зірки,

мої спогади,

Мої пісні,

Де я кричу всю, всю свою правду.

…Мені пощастило

З маренням день у день,

Тисячу разів спотикався

І я навчився літати.

Я імітував зусилля,

Постійність хвиль

що зношують скелі

Бути водою не більше того.

Я віддав перевагу славі

До безглуздого життя,

Хоча це не троянди

Шлях туди...

Але це ні для кого не має значення;

Вони зазирнули в моє ліжечко

На всяк випадок, якщо було сміття

Власний і легкий для аерації…

І знайшов за моїми дверима

Кохання, що оточують мене:

чотири зірки,

мої спогади,

Мої пісні,

Де я кричу свою правду.

Але це ні для кого не має значення;

Вони зазирнули в моє ліжечко

На всяк випадок, якщо було сміття

Власний і легкий для аерації…

І знайшов за моїми дверима

Кохання, що оточують мене:

чотири зірки,

мої спогади,

Мої пісні,

Де я кричу всю, всю свою правду.