Cosas De La Vida - Raphael

Me pidió que le firmara

En el borde de su entrada

Por favor

Y que algo le escribiera

De esa apasionada letra

Por favor

Donde dice usted que ama

Con la fuerza de los mares

Con el ímpetu del viento

Con su alma y con su carne…

Cómo no, querida amiga

Cuanto quieras, cuanto pidas

Mal de amores ya tan joven

A pesar de esa belleza

Y esa piel de canela, de bronce, de miel?

Y esa piel de canela, de bronce, de miel?

Me pareces algo aparte

Si me esperas que me cambie

Por favor

Por ahí nos perderemos

Para hablar y conocernos

Por favor

Y en un bar de poca monta

Un lugar de carretera

De intercambio de parejas

E interiores con alcobas;

Entre música y penumbra

Baile y humo, charla y copa

Nos pasaron muchas horas

Hasta ver amanecer

Y esa piel de canela, de bronce, de miel?

Y esa piel de canela, de bronce, de miel?

Al salir de aquella cueva

Ya con luz de la mañana

Ya sin rimmel que enmascara

Al besarla me di cuenta

Que esa diosa, que ese cielo

Que esa luna era lucero

Me callé, no dije nada

Y al partir me pregunté

Y esa piel de canela, de bronce, de miel?

Y esa piel de canela, de bronce, de miel?

Cosas de la vida

Cosas de la vida

Cosas de la vida

Він попросив мене підписати його

На краю вашого під'їзду

Будь ласка

І це щось йому написало

З того пристрасного листа

Будь ласка

де ти кажеш, що любиш

З силою морів

З силою вітру

І душею, і тілом...

Звичайно, любий друже

скільки хочеш, скільки просиш

закоханий вже такий молодий

Незважаючи на таку красу

А та шкірка з кориці, бронзи, меду?

А та шкірка з кориці, бронзи, меду?

ти мені здається чимось іншим

Якщо ви очікуєте, що я зміниться

Будь ласка

Ось де ми і загубимося

Щоб поговорити і познайомитися

Будь ласка

І в невеликій панелі часу

придорожнє місце

свінгери

Е інтер'єри зі спальнями;

Між музикою і темрявою

Танцюй і кури, говори і пий

Ми провели багато годин

Поки не побачу схід сонця

А та шкірка з кориці, бронзи, меду?

А та шкірка з кориці, бронзи, меду?

Виходячи з тієї печери

Вже з ранковим світлом

Більше не туш, яка маскує

Коли я поцілував її, я зрозумів

Та богиня, те небо

Цей місяць був зіркою

Я мовчав, нічого не казав

І коли я пішов, я запитав себе

А та шкірка з кориці, бронзи, меду?

А та шкірка з кориці, бронзи, меду?

Речі життя

Речі життя

Речі життя