Octubre Dolç - Raimon

Octubre dolç encenia colors

Que lentament escampava a l’atzar

Bedolls, llorers, oms i faigs, castanyers

Rebien lleus grocs, verds, ocres, vermells

Un vent petit feia moure el fullam

Un so suau omplia l’aire clar

Mòrbida llum envelava el matí

Com oblidar aquell moment de goig?

Recorde bé la llunyana remor

Petjada breu de vida de ciutat

Clos de l’engany del tràfec dels humans

Coixí callat d’aquella hora i del lloc

Jo passejant gaudia del bon temps

Ben acordat amb tot el meu entorn

Passat, futur no eren gens presents

L’instant que fuig feia el meu viure ple

Vaig sentir veus gairebé al meu costat

L'última part d’un diàleg més llarg

-Vine-te'n amb mi

No et faré res que no vulguis que et faci

-No

-Per què?

-Perquè no et conec prou encara

-Pot ser una manera de coneixe’m més

Vine-te'n amb mi

No et faré res que no vulguis que et faci

-Jo sóc molt jove i tinc molt de temps

-Però jo no tic temps.

Ja el temps

Em té a mi

Vine-te'n amb mi.

On tu vulguis

Amb mi

-Les meves mans troben gust

Acariciant els teus cabells

-Que ja blanquegen

-Els teus ulls tenen mirades

De sorpresa i desig

Són mirades de nen

-Et doblo l’edat

-Beses amb força i tendresa alhora

-Els teus pits són petits i plens

La teva pell és raïm

-Sembles molt net

I m’agrada l’olor del teu cos

M’abraces i t’abraço

Aquí recolzats a la soca de l’arbre

Hem de semblar una estranya parella

-Vine-te'n amb mi

No et faré res que no vulguis que et faci

-No.

No et conec prou, ja t’ho he dit

Es fa tard

Me n’haig d’anar

-No encara.

Queda’t

-Adéu

-Adéu, dolcesa i joventut

Els teus ulls tenen el color

Que el sol del matí desa

Entre les branques més altes dels arbres

-Adéu, home

-Adéu, noia

No hagués pogut, ni vull, treure’m dels ulls

Tots els colors dels arbres que he mirat

Bella cançó encara no cantada

Dansa distant que mai no ha estat ballada

Temps era temps hi havia un infant

D’ulls ben oberts i ben desperta oïda

Aquest infant, ingenu i neguitós

Viu dins del cos, precari cos d’un home

Octubre dolç encenia colors

Que lentameni escampava a l’atzar

Bedolls, llorers, oms i faigs, castanyers

Солодкий жовтень запалав кольорами

Що повільно розсипалися навмання

Берези, лаври, в'язи та буки, каштани

Отримали світло-жовті, зелені, вохристі, червоні

Невеликий вітер змусив шлейф рухатися

Тихий звук наповнив чисте повітря

Хворобливе світло затьмарило ранок

Як забути ту мить радості?

Я добре пам'ятаю далекий гул

Короткий слід міського життя

Закриття обману торгівлі людьми

Тиха подушка того часу і місця

Під час прогулянки я насолоджувався гарною погодою

Добре погодився з усім моїм оточенням

Минуле, майбутнє взагалі не було теперішнім

Момент, коли він втік, наповнив моє життя

Я почув голоси майже поруч

Остання частина більшого діалогу

-Пішли зі мною

Я не зроблю тобі нічого такого, чого ти не хочеш, щоб я зробив тобі

-Немає

-Оскільки?

- Тому що я тебе ще недостатньо добре знаю

- Це може бути спосіб пізнати мене ближче

пішли зі мною

Я не зроблю тобі нічого такого, чого ти не хочеш, щоб я зробив тобі

– Я дуже молодий і в мене багато часу

-Але я не маю часу.

Вже час

він має мене

Пішли зі мною.

Де ти хочеш

Зі мною

-Мої руки знаходять смак

Погладжування волосся

-Що вони вже біліють

- Твої очі дивляться

Від подиву і бажання

Це погляди дитини

— Я вдвічі твій вік

-Цілуйте з силою і ніжністю водночас

-Твої груди маленькі і повні

Твоя шкірка - виноград

- Ви виглядаєте дуже чисто

І мені подобається запах твого тіла

Ти обіймаєш мене, а я тебе

Ось спираючись на пеньок

Ми повинні виглядати як дивна пара

-Пішли зі мною

Я не зроблю тобі нічого такого, чого ти не хочеш, щоб я зробив тобі

-Немає.

Я тебе недостатньо добре знаю, я вже казав тобі

Вже пізно

я повинен іти

-Ще ні.

Залишся

-До побачення

-Прощай, солодкість і молодість

Ваші очі мають колір

Нехай ранкове сонце рятує

Серед найвищих гілок дерев

- До побачення, чоловіче

- До побачення, дівчино

Я не міг і не хочу відвести очей

Усі кольори дерев, які я бачив

Гарна пісня ще не проспівана

Далекий танець, який ніколи не танцювали

Жила-була дитина

Очі широко відкриті, вуха насторожені

Ця дитина, наївний і ледачий

Він живе всередині тіла, хиткого тіла людини

Солодкий жовтень запалав кольорами

Що повільно розсипалися навмання

Берези, лаври, в'язи та буки, каштани