Espill - Raimon

Mestre Jaume Roig va nàixer

Probablement a València

A començament del segle

XV.

Se sap amb certesa

Que va morir un dissabte

Quart dia del mes d’abril

L’any mil quatre-cents setanta-

Vuit, en aquesta ciutat

Va estudiar «Medecina

I Arts» a ciutat de Lleida

A l’Estudi General

I a la Sorbona, París

Fou cèlebre com a metge

Examinador de metges

I Conseller de València

I ha passat a la Història

Com autor de la novel·la

Que ell va titular Espill

Escrita en vers tota ella

L’Espill és obra important

D’evident misogínia

Més citada que llegida

Amb més de setze mil versos

Dels quals jo vos en diré

Noranta-set.

Els que calen

Per contar-vos una història

Terrible i esgarrifosa

D’un restaurant de París

On servien carn humana

Segons l’autor, ben cuinada:

Mes, aquell any

Un cas estrany

En lo món nou

Jorn de Ninou

S’hi esdevenc

Jo tinguí el reng

Fiu convidar

Tots, a sopar

E rigolatge

Los de paratge

Qui junt havíem

Allí teniem

De tots potatges;

De carns salvatges;

Volateria;

Pastisseria

Molt preciosa

La pus famosa

De tot París

En un pastís

Capolat, trit

D’hom cap de dit

Hi fon trobat

Fon molt torbat

Qui el conegué;

Reconegué

Que hi trobaria:

Més, hi havia

Un cap d’orella

Carn de vedella

Créiem menjàssem

Ans que hi trobàssem

L’ungla i el dit

Tros mig partit

Tots lo miram

E arbitram

Carn d’hom cert era

La pastissera

Ab dos aidants

Filles ja grans

Era fornera

E tavernera;

Dels que hi venien

Allí bevien

Alguns mataven;

Carn capolaven

Feien pastells

E, dels budells

Feien salsisses

O llonganisses

Del món pus fines

Mare i fadrines

Quants ne tenien

Tants ne venien

E no hi bastaven;

Elles mataven

Alguns vedells:

Ab la carn d’ells

Tot ho cobrien

Assaborien

Ab fines salses

Les dones falses

En un clot tou

Fondo com pou

Descarnats ossos

Cames e tossos

Allí els metien;

E ja l’omplien

Les fembres braves

Cruels e praves

Infels, malvades

E escelerades

Abominables!

Cert, los diables

Com los mataven

Crec les aidaven

E lo dimoni

Faç testimoni

Que en mengí prou:

Mai carn ni brou

Perdius, gallines

Ni francolines

De tal sabor

Tendror, dolçor

Mai no sentí

Per lo matí

De totes tres

Feren quarters;

E llur posada

Fon derrocada

E l’aplanaren

Sal hi sembraren;

E tots los cossos

Tallats a trossos

(cent n’hi comptaren)

I els soterraren

En lloc sagrat

Народився майстер Хауме Ройг

Ймовірно, у Валенсії

На початку століття

XV

Це точно відомо

Що він помер у суботу

Четвертий день квітня

У тисяча чотириста сімдесятому році

Восьма, в цьому місті

Вивчав «Медицина

І Мистецтво» в місті Леріда

У загальному кабінеті

І в паризькій Сорбонні

Він був відомий як лікар

Судмедексперт

І радник Валенсії

І це увійшло в історію

Як автор роману

Що він назвав Espill

Над нею віршами написано

«Дзеркало» — важливий твір

Очевидно, мізогінія

Більше цитують, ніж читають

З понад шістнадцятьма тисячами віршів

Про що я вам розповім

дев'яносто сім

Ті, які потрібні

Щоб розповісти вам історію

Страшно і моторошно

З ресторану в Парижі

Де подавали людське м'ясо

На думку автора, добре приготовлено:

Місяць, той рік

Дивний випадок

У новому світі

Йорн де Ніну

Я стаю там

У мене був перстень

Давайте запросимо

Всі до вечері

І сміх

Місцеві

які ми були разом

Ось і маємо

З усіх рагу;

З дикого м’яса;

Птиця;

Кондитерська

Дуже гарно

Знаменитий гній

З усього Парижа

В торті

Купало, трит

Пальці вгору

Там знайшли фонд

Дуже неспокійний фон

Хто його знав;

Я впізнав

Що б ви там знайшли:

Більше, було

Головка вуха

Яловичина

Ми віримо, що ми їли

Хотілося б, щоб ми були там

Ніготь і палець

Ви берете половину гри

Ми всі дивимося на це

І ми розглядаємо арбітраж

Це була людська плоть

Шеф-кондитер

З двома помічниками

Виросли дочки

Вона була пекарем

І шинок;

З тих, хто туди прийшов

Вони там пили

Деякі вбиті;

Карн каполавен

Робили тістечка

І кишечника

Робили ковбаси

Або сосиски

З миру гнійні штрафи

Мати і куми

Скільки їх було?

Так багато приходило

І цього було недостатньо;

Вони вбили

Деякі телята:

З їх м'ясом

Вони охопили все

Вони б смакували

З вишуканими соусами

Фальшиві жінки

У м'якій калюжі

Дно як добре

Кістки без плоті

Ноги і кашель

Поклали їх туди;

І вже заповнювали

Відважні самки

Жорстокий і злий

Невірні, нечестиві

І злий

Огидно!

Правильно, дияволи

Як вони їх вбивали

Думаю, вони їм допомогли

І диявол

свідчити

Щоб я з'їв достатньо:

Ніколи м'ясо чи бульйон

Куріпки, кури

Ні франколіни

Такий смак

Ніжність, солодкість

Я ніколи не відчував

На ранок

З усіх трьох

Робили квартали;

І їх корчма

Повалений фон

І розплющили

Посіяли там сіль;

І всі тіла

Нарізати шматочками

(нараховано сто)

І вони їх поховали

На святому місці