Raptus (La dimora Inaccessa) - Quintorigo

CHI SEI?!?

L’interrogativo echeggia in ogni corridoio, in ogni angolo del condominio

E ci fa trasalire, rinvenire, bisogna intervenire

VOGLIO SAPERE CHI SEI!

Vaneggia sconvolto il professore, è una tragedia

Si teme il peggio e solo adesso il gregge disordinato degli inquilini scheggia

Si precipita sugli scalini

«Mai in tutti questi anni è avvenuto un episodio tanto sconveniente

E inopportuno, mai nessuno aveva avuto un simile comportamento scellerato

Mai nessuno aveva osato importunare il signore di quell’appartamento

Io non me la sento»

Continuerò il racconto, ma lassù non vengo (uh, no, non vengo)

E mentre salgono, al tumulto si aggiungono profondi tonfi di grancassa:

Provengono dall’alto, all’ultimo piano, il professore

Tenta di scassinare con l’estintore la porta del signore inesistente

E profanare irrimediabilmente la dimora finora inaccessa

Forse anche dal residente stesso

E' un attimo, è un attimo… forse ancora possono fermare il professore

E' un attimo, un intervallo infinitesimo, ma in quell’attimo forse

Esitano un poco, è un attimo, un sogno tanto atteso, è un attimo

Un intervallo immenso, di fatto pensano:

«E' lui a commettere il misfatto», tante domande in un solo istante;

E come affrontare la vita restante senza il dubbio di quella presenza

Senza quella dimensione a sé stante che rende sì l’anima pesante

Ma che riverbera l’immaginazione…è un attimo

Ma in quell’attimo il professore sfonda le distanze

Ed eccoci negli immaginifici spazi cosmici dai limiti postici della ragione

senza appigli, insomma dentro l’appartamento del signore inesistente

Ora la porta è aperta: no, non c'è nessuno, comunque nessuno non c'è

Non è questo il punto.

La scoperta, ancor prima dello sconcerto

Suscita un piccolo disagio reciproco, d’istinto si sentono violati nell’intimo

Alcuni pensano «Scusate il disordine…»

Ognuno di loro giura di riconoscere le proprie mura, lì rivede casa sua

Everybody knows it, come on come on

Everybody knows it, but they hear some noises, come on come on

Everybody knows it, come on come on

Everybody knows it, but they hear some noises, come on come on, come on come on,

come on come on…

(Grazie a Mik per questo testo)

ХТО ТИ?!?

Питання лунає в кожному коридорі, у кожному кутку будівлі

І це змушує нас скривитися, щоб оговтатися, ми повинні втрутитися

Я ХОЧУ ЗНАТИ ХТО ТИ!

Професор шалено засмучений, це трагедія

Боїться найгіршого, і тільки тепер безладна зграя орендарів розколюється

Він поспішає вгору по сходах

«Ніколи за всі ці роки не було такого незручного епізоду

І, що не доречно, ніхто ніколи не мав такої злої поведінки

Ніхто ніколи не наважувався турбувати джентльмена тієї квартири

мені не хочеться"

Я продовжу розповідь, але я туди не підійду (е, ні, я не піду)

І коли вони піднімаються, глибокі удари басового барабана додають до метушні:

Професор приходить зверху, на верхній поверх

Він намагається проникнути в двері неіснуючого кавалера з вогнегасником

І непоправно осквернити недосяжне досі житло

Можливо, навіть сам мешканець

Це мить, це мить… можливо, вони ще зможуть зупинити професора

Це мить, нескінченно малий інтервал, але, можливо, в цей момент

Вони трохи вагаються, це мить, довгоочікувана мрія, це мить

Величезний інтервал, насправді вони думають:

«Це він робить злочин», стільки запитань в одну мить;

І як зустріти життя, що залишилося, не сумніваючись у цій присутності

Без того незалежного виміру, від якого стає важко на душі

Але те, що відбиває уяву... це мить

Але в цю мить професор прориває відстані

І ось ми в уявних космічних просторах із постичними межами розуму

без трюмів, словом, всередині квартири неіснуючого пана

Тепер двері відчинені: ні, нікого немає, в усякому разі нікого немає

Справа не в цьому.

Відкриття ще до здивування

Викликає невеликий взаємний дискомфорт, інстинктивно вони відчувають порушення всередині

Деякі думають: "Вибачте за безлад..."

Кожен із них клянеться впізнати власні стіни, там вони знову бачать свій дім

Всі це знають, давай

Усі це знають, але чують якісь шуми, давай

Всі це знають, давай

Всі це знають, але вони чують якісь шуми, давай, давай, давай, давай,

давай давай...

(Дякую Міку за цей текст)