Quando tornerai dall'estero - Vasco Brondi, Le Luci Della Centrale Elettrica

Le morti bianche

Le cravatte blu

Il tuo fuoco amico

L’eyeliner per andare in guerra

Nell’estrema sinistra della galassia, dove per l’umidità del garage

La nostra anima che ansimava era per un’occupazione temporanea,

Era una gara di resistenza

Partigiano portami via

Saremo come dei dirigibili

Nei tuoi temporali inconsolabili

Dammi 50 centesimi

Dammi 50 centesimi

Non mi ero accorto che i tuoi orecchini per i riflessi

Lanciavano dei piccoli lampi

Non avevo capito la direzione dei tuoi sguardi

Che siamo donne, siamo donne oltre il burqa e le gonne

Metteremo dei letti dappertutto, dei materassi sporchi volanti

Si sparse dovunque l’odore dei disinfettanti

Saremo come gli aironi che abitano vicino al campo nomadi

Andremo ancora a letto vestiti

Come ai tempi dei primi freddi e degli elenchi telefonici sui reni

Delle scintille che facevi ti diranno che sei poco produttiva

Proprio adesso che l’America è vicina

È come andare sulla luna in Fiat Uno

È come lavorare in Cina

Ma sei sempre il sole che scende in un ufficio pubblico

Per appenderci un altro crocifisso

E di sera nelle zone artigianali

Per tradirsi e Per brillare come le mine e le stelle polari

E sempre come un amuleto tengo i tuoi occhi nella tasca interna del giubbotto

E tu tornerai dall’estero, forse tornerai dall’estero

E tu tornerai dall’estero, forse tornerai dall’estero

Adesso che quando ci parliamo i nostri aliti fanno delle nuvole

Che fanno piovere

Adesso che quando ci parliamo i nostri aliti fanno delle nuvole

Che fanno piovere

Adesso che quando ci parliamo i nostri aliti fanno delle nuvole

Che fanno piovere

Білі смерті

Сині краватки

Ваш дружній вогонь

Підводка, щоб піти на війну

У крайній лівій частині галактики, де вологість гаража

Наша задихана душа була на тимчасове заняття,

Це були змагання на витривалість

Забери мене партизан

Ми будемо як дирижаблі

У твоїх невтішних грозах

Дайте мені 50 центів

Дайте мені 50 центів

Я не помітив твоїх сережок для роздумів

Кидали маленькі спалахи

Я не зрозумів напрямок твого погляду

Що ми жінки, ми жінки поза паранджею і спідницями

Повсюди розставимо ліжка, летять брудні матраци

Запах дезінфікуючих засобів поширився всюди

Ми будемо як чаплі, що живуть біля табору кочівників

Ми все одно підемо спати одягненими

Як за часів перших застуд і телефонних довідників на нирках

Іскри, які ви зробили, скажуть вам, що ви не дуже продуктивні

Саме зараз, коли Америка близько

Це як поїхати на Місяць у Fiat Uno

Це як працювати в Китаї

Але ти завжди заходить сонце в державному кабінеті

Щоб повісити на нього ще одне розп’яття

А ввечері в ремісничих ділянках

Зрадити себе і сяяти, як міни й полярні зорі

І завжди, як амулет, я тримаю твої очі у внутрішній кишені піджака

А ти повернешся з-за кордону, може, повернешся з-за кордону

А ти повернешся з-за кордону, може, повернешся з-за кордону

Тепер, коли ми розмовляємо один з одним, наш подих перетворює хмари

Це робить дощ

Тепер, коли ми розмовляємо один з одним, наш подих перетворює хмари

Це робить дощ

Тепер, коли ми розмовляємо один з одним, наш подих перетворює хмари

Це робить дощ