Умру один - Qianti, Rosenblatt

Внешний мир — омерзительно скучный виварий

И он навевает желанье поближе взглянуть на тех тварей

Что молча сидят у вас всех в черепах…

Я пропах одиночеством: зодчество кончилось

Вот я — высочество, существовать в этой клетке не хочется

Сколько мне корчиться?

Крик непрожёванный сгнил у меня на зубах…

В мире света

В силуэтах

Осталось всё…

Осталось всё…

Я умру один…

Я умру один…

Что мне осталось?

Что мне осталось?

Что мне осталось?

Что?

Больше не нужно…

Больше не нужно…

Больше не нужно…

Всё

Что тебе делать?

Что теперь делать

Когда ты один?

Да всё замечательно

Это мой сплин

В мире света

В силуэтах

Осталось всё…

Осталось всё…

Я умру один…

Я умру один…

Гудят города‚ словно пьяные в хлам сазандары

Не тешу себя тем‚ что знаю‚ что там, впереди…

Я молча лежу и считаю глухие удары

Родного казалось бы сердца в чужой незнакомой груди…

И как бы нам всем ни хотелось обратного

Тени вмещать перестала гора…

Я-то конечно всегда буду рад, но вам

Снова пора‚ но вам снова пора…

Поживи с моё в темноте —

Перестанешь шарахаться собственной тени

Мы видно не там, мы видно не те…

Нас время с тобой до скелета разденет

Ах, если бы мы могли

Срываться с петель‚ как хлипкие дверцы

Ведь нам остаётся

Жить среди тех, кто вечно молчит

Жить пока сердце не просто стучит,

А в клетке яростно бьётся…

Что мне осталось?

В мире света

В силуэтах

Осталось всё…

Осталось всё…

Я умру один…

Я умру один…

Зовнішній світ - огидно нудний віварій

І він навідає бажання ближче поглянути на тих тварей

Що мовчки сидять у вас у черепах…

Я пропах самотністю: зодчество скінчилося

Ось я — високість, існувати в цій клітці не хочеться

Скільки мені корчитися?

Крик непрожований згнив у мене на зубах.

У світі світла

У силуетах

Залишилося все…

Залишилося все…

Я помру один…

Я помру один…

Що мені лишилося?

Що мені лишилося?

Що мені лишилося?

Що?

Більше не потрібно…

Більше не потрібно…

Більше не потрібно…

Усе

Що тобі робити?

Що тепер робити

Коли ти один?

Так все чудово

Це мій сплін

У світі світла

У силуетах

Залишилося все…

Залишилося все…

Я помру один…

Я помру один…

Гудять міста, ніби п'яні в мотлох сасандари

Не тішу себе тим, що знаю, що там, попереду.

Я мовчки лежу і вважаю глухі удари

Рідного здавалося би серця в чужих незнайомих грудях…

І як би нам усім не хотілося зворотного

Тіні вміщати перестала гора.

Я звичайно завжди буду радий, але вам

Знову час, але вам знову час ...

Поживи з моє в темряві —

Перестанеш кидатися власною тіні

Ми видно не там, ми видно не ті…

Нас час з тобою до скелета роздягне

Ах, якщо би ми могли

Зриватися з петлів, як крихкі дверцята

Адже нам залишається

Жити серед тих, хто вічно мовчить

Жити поки що серце непросто стукає,

А в клітині люто б'ється ...

Що мені лишилося?

У світі світла

У силуетах

Залишилося все…

Залишилося все…

Я помру один…

Я помру один…