У камина - Пётр Баторин, Е.Поляков, Петр Баторин, Е.Поляков

Ты сидишь молчаливо и смотришь с тоской,

Как печально камин догорает,

Как в нем яркое пламя то вспыхнет порой,

То бессильно опять угасает.

Ты грустишь всё о чем?

Не о прошлых ли днях,

Полных неги, любви и привета?

Так чего же ты ищешь в сгоревших углях?

О себе не найти в них ответа.

Подожди еще миг, и не будет огней,

Что тебя так ласкали и грели,

И останется груда лишь черных углей,

Что сейчас догореть не успели.

О!

поверь, ведь любовь — это тот же камин,

Где сгорают все лучшие грезы.

А погаснет любовь — в сердце холод один,

Впереди же — страданья и слезы.

Ти сидиш мовчазно і дивишся з тугою,

Як сумно камін догоряє,

Як у ньому яскраве полум'я то спалахне часом,

То безсило знову згасає.

Ти сумуєш усе про що?

Не про минулих або днях,

Повних млості, кохання та привіту?

Так чого же ти шукаєш у згорілому вугіллі?

Про себе не знайти в них відповіді.

Почекай ще мить, і не буде вогнів,

Що тебе так пестили і гріли,

І залишиться купа лише чорного вугілля,

Що зараз догоріти не встигли.

О!

повір, адже любов - це той же камін,

Де згоряють усі найкращі мрії.

А погасне кохання — в серце холод один,

Попереду — страждання і сльози.