L'indifferenza - Pupo

Io posso capire tutto di te

che un giorno uguale a un altro non è

i tuoi sbazli d’umore, io li posso accettare

siamo tutti così, tutti schiavi di un sì

di miserie di ogni dì.

Io posso capire anche se tu

un giorno non mi amassi più

e davvero fa male starci solo a pensare

ma saprei sopportare, c'è una cosa però

che io mai acetterò, la tua indifferenza.

Non siamo un treno che fugge via

lungo la solita ferrovia

noi siamo gioia, noi siamo malinconia

e per le strade che seguirai

a quella gente che incontrerai

tu non dare mai la tua indifferenza.

Mi piaci quando combatti così

e quando ti difendi da chi

va ostentando ragioni, anche le delusioni

fanno parte di noi forse tu non lo sai

ma colorano un po' la nostra esistenza.

Ricordi un tale che se ne andò

ma in quell’albergo nulla cambiò

senza lasciare il vuoto lui, se ne andò.

D’indifferenza si muore sai

ma tu di questo non morirai

no, io mai ti darò la mia indifferenza.

Non siamo un treno che fugge via

lungo la solita ferrovia

noi siamo gioia, noi siamo malinconia

e per le strade che seguirai

a quella gente che incontrerai

tu non dare mai la tua indifferenza.

Я можу зрозуміти все про тебе

що один день не схожий на інший

твої зміни настрою, я можу їх прийняти

ми всі такі, всі раби так

бід кожного дня.

Я можу зрозуміти, навіть якщо ти

одного дня ти мене більше не любиш

і мені справді боляче просто думати про це

але я міг би витримати, хоча є одна річ

що я ніколи не прийму, вашу байдужість.

Ми не потяг, який тікає

по звичайній залізниці

ми - радість, ми - меланхолія

і на дорогах, якими ти підеш

тим людям, яких ви зустрінете

ти ніколи не віддай свою байдужість.

Ти мені подобаєшся, коли ти так борешся

а коли ти захищаєшся від кого

він хизується причинами, навіть своїми розчаруваннями

вони є частиною нас, можливо, ви не знаєте

але вони трохи забарвлюють наше існування.

Ви пам’ятаєте людину, яка пішла

але в тому готелі нічого не змінилося

не залишаючи порожнечі, він пішов геть.

Ти помреш від байдужості, знаєш

але ти від цього не помреш

ні, я ніколи не віддам тобі свою байдужість.

Ми не потяг, який тікає

по звичайній залізниці

ми - радість, ми - меланхолія

і на дорогах, якими ти підеш

тим людям, яких ви зустрінете

ти ніколи не віддай свою байдужість.