Ajenidad - Punto Omega

Como a través de un cristal

Empañado y deformante

Percibo la realidad

De este espacio circundante

A las personas que pasan

Como autómatas las veo

Con rígidos movimientos

En un juego de video

Un retablo con muñecos

Que dejó un titiritero

Hologramas desteñidos

Incorpóreos, extranjeros

Los colores son opacos

Como espejismos sombreados

Los árboles de cartón

Y el cielo recién pintado

Cada objeto se repite

En una serie infinita

Todo simétrico y turbio

Como una burla maldita

Los espectros merodean

Mecánicos, fantasmales

Desvaídos y alejados

De los mundos terrenales

La percepción disminuye

Como un sueño borroneado

¿Seré yo el observador

O existiré dibujado?

Me sobrecoge el temor

Y se estremece mi mente

¿Estoy vivo y ellos no

O soy un muerto viviente?

Як крізь скло

заплямований і спотворений

Я сприймаю реальність

З цього навколишнього простору

Людям, які проходять

Я бачу їх як автомати

З жорсткими рухами

У відеогрі

Вівтар з ляльками

Залишив лялькар

вицвілі голограми

Безтілесний, чужорідний

кольори тьмяні

Як затінені міражі

Картонні дерева

І свіжо намальоване небо

Кожен об’єкт повторюється

У нескінченній серії

Все симетрично і хмарно

Як біса насмішка

Привиди нишпорять

механічний, примарний

зів’ялий і далекий

земних світів

знижується сприйняття

як розмитий сон

Чи буду я спостерігачем

Або я буду існувати намальований?

страх охоплює мене

І мій розум тремтить

Я живий, а вони ні

Або я живий мертвець?