Inside Susan - Pulp

Susan catches the bus into town at ten-thirty a.m. She sits on the back seat.

She looks at the man in front’s head and thinks how his fat wrinkled neck is like a large

carrot

sticking out from the collar of his shirt.

She adds up the numbers on her bus

ticket to see if they make twenty-one, but they don’t.

Maybe she shouldn’t bother going

to school at all, then.

Her friends will be in the yard with their arms folded on their

chests,

shielding their breasts to try and make them look bigger, whilst the boys will

be too busy

playing football to notice.

The bus is waiting on the High Street when suddenly

it begins

to rain torrentially and it sounds like someone has emptied about a million

packets of dried peas on top of the roof of the bus.

'What if it just keeps raining,'she

thinks to herself, 'and it was just like being in an aquarium except it was all

the

shoppers and office-workers that were floating passed the window instead of fish?'

She’s still thinking about this when the bus goes passed Caroline Lee’s house

where there

was a party last week.

There were some German exchange students there who were

very

mature;

they all ended up jumping out of the bedroom window.

One of them tried

to get her

to kiss him on the stairs, so she kicked him.

Later she was sick because she

drunk too

much cider.

Caroline was drunk as well;

she was pretending she was married to a tall boy

in glasses, and she had to wear a polo-neck for three days afterwards to cover

up the

love-bite on her neck.

By now the bus is going passed the market.

Outside is a man who

spends all day forcing felt-tip pens into people’s hands and then trying to make them pay

for them.

She used to work in the pet shop, but she got sacked for talking to boys when

she was supposed to be working.

She wasn’t too bothered though, she hated the

smell of the

rabbits anyway.

'Maybe this bus won’t stop,'she thinks, 'and I’ll stay on it until I’m old enough to go into pubs on my own.

Or it could drive me to a town where

people with black hair drink Special Brew and I can make lots of money by charging fat old

men five pounds a time to look up my skirt.

Oh, they’ll be queuing up to take

me out to dinner…'I suppose you think she’s just a silly girl with stupid ideas, but I remember her in those days.

They talk about people with a fire within and all

that stuff,

well, she had that alright.

It’s just that no-one dared to jump into her fire;

they would

have been consumed.

Instead, they put her in a corner and let her heat up the

room,

warming their hands and backsides in front of her, and then slagging her off

around town.

No-one ever really got inside Susan, and, and, she always ended up getting off

the bus at the terminus and then walking home.

Сьюзен сідає на автобус до міста о десятій тридцять ранку. Вона сидить на задньому сидінні.

Вона дивиться на чоловіка перед головою і думає, що його товста зморшкувата шия як велика

морква

стирчить з коміра його сорочки.

Вона складає числа в своєму автобусі

квиток, щоб перевірити, чи вийшло у них двадцять один, але ні.

Можливо, їй не варто йти

тоді взагалі до школи.

Її друзі будуть у подвір’ї, склавши руки на власних

скрині,

закривають свої груди, щоб зробити їх більшими, тоді як хлопчики це зроблять

бути занадто зайнятим

грати у футбол, щоб помітити.

Раптом автобус чекає на Хай-стріт

воно починається

проливний дощ, і здається, що хтось спорожнив близько мільйона

пакети сушеного гороху на даху автобуса.

«Що, якщо дощ продовжує йти?»

думає про себе: «і це було так само, як бути в акваріумі, але це було все

в

покупці та офісні працівники, які плавали, пройшли повз вікно замість риби?'

Вона все ще думає про це, коли автобус проїжджає повз будинок Керолайн Лі

де там

минулого тижня була вечірка.

Там були деякі німецькі студенти по обміну

дуже

зрілий;

всі вони вистрибнули з вікна спальні.

Один із них спробував

щоб отримати її

щоб поцілувати його на сходах, то вона вдарила його.

Пізніше вона захворіла, тому що вона

теж п'яний

багато сидру.

Керолайн також була п'яна;

вона вдавала, що вийшла заміж за високого хлопця

в окулярах, і їй довелося носити вишию поло протягом трьох днів після цього, щоб прикрити

вгору

любовний укус на її шиї.

Зараз автобус проїжджає повз ринок.

Зовні — людина, яка

проводить цілий день, змушуючи фломастери в руки людей, а потім намагається змусити їх заплатити

для них.

Раніше вона працювала в зоомагазині, але її звільнили за розмову з хлопцями

вона повинна була працювати.

Однак вона не надто хвилювалася, вона ненавиділа це

запах

все одно кролики.

«Можливо, цей автобус не зупиниться, — думає вона, — і я залишусь у ньому, поки не стану достатньо дорослим, щоб самостійно ходити в паби.

Або це може відвезти мене у місто, де

люди з чорним волоссям п’ють Special Brew, і я можу заробити багато грошей, зарядивши товсту стару

чоловіки по п’ять фунтів за раз, щоб поглянути на мою спідницю.

О, вони стоятимуть у черзі, щоб взяти

мене на обід… «Я думаю, ти думаєш, що вона просто дурна дівчина з дурними ідеями, але я  пам’ятаю її в ті дні.

Вони говорять про людей із вогнем усередині і про все

ці речі,

ну, у неї це було добре.

Просто ніхто не наважувався стрибнути в її вогонь;

вони б

були спожиті.

Замість цього вони помістили її в куточок і дозволили їй нагріти

кімната,

зігріти перед нею свої руки та спини, а потім відштовхнути її

навколо міста.

Ніхто ніколи не входив усередину Сьюзен, і вона завжди в кінцевому підсумку виходила

автобус на кінцевій зупинці, а потім пішки додому.