Condemnation - PTI

You’re condemned to repeat the solitary beat

You march along to the song of a thousand weary feet

A thousand miles ahead, we leave a thousand behind

A thousand tiny blips on a huge timeline

When we look back what do we see?

The same old cracks filled with the same old greed

The same old hacks and the same old thieves

The same human nature we are condemned to repeat

You’re condemned to defeat what it comes to making peace

Between the world upon our backs and the world down at our feet

While the old worlds burned in the fires of our haste

We chart a brand new course to undiscovered waste

With our eyes to the sky, it’s time to question why that the truth remains

Things don’t change they stay the same

With the tools we’ve made the technology

And trade we’re unable to replace the ugliness we face

You’re condemned here beneath the general decay

There is little left and precious less to pay

So we turn our cheeks, join in the cries of the meek

We gave away our hold on the values we’ve been told

In a world of souls, time is the only toll

That we spend away every single waking day

Now that times are fierce it’s more than blades that pierce

I’d say we’ve come a long way if I wasn’t here today

The time will come when we can celebrate

When we can raise our hands together denigrate

The greed, need, fear, theology and hate

That invokes control, manipulates the whole

The day will come when we can take our time

When we can close our eyes and see the world shine

When condemnation takes away

What we think we need to make it through the day

Ви приречені повторювати одиночний ритм

Ви маршируєте під пісню тисячі втомлених ніг

За тисячу миль попереду, ми залишаємо тисячу позаду

Тисяча крихітних проблисків на величезній шкалі часу

Коли ми озираємося назад, що ми бачимо?

Ті самі старі тріщини, заповнені тією ж старою жадібністю

Ті ж старі халтури і ті ж старі злодії

Та сама людська природа, яку ми приречені повторити

Ви приречені на перемогу над тим, що стосується встановлення миру

Між світом на наших спинах і світом у наших ніг

Поки старі світи горіли у вогні нашої поспіху

Ми прокладаємо абсолютно новий курс до невиявлених відходів

З нашими очима в небо, настав час запитати, чому ця правда залишається

Речі не змінюються, вони залишаються такими ж

За допомогою інструментів ми створили технологію

І торгівля ми не в змозі замінити потворність, з якою ми стикаємося

Ви засуджені тут під загальним розкладом

Залишилося небагато, і потрібно заплатити набагато менше

Тож ми повертаємо щоки, приєднуємось до криків покірних

Ми відмовилися від цінностей, які нам сказали

У світі душ час — єдина плата

Що ми проводимо кожен день без сну

Тепер, коли настали люті часи, пронизують не тільки леза

Я б сказав, що ми пройшли довгий шлях, якби я не був тут сьогодні

Прийде час, коли ми зможемо святкувати

Коли ми можемо разом підняти руки, очорнити

Жадібність, потреба, страх, теологія та ненависть

Це викликає контроль, маніпулює цілим

Настане день, коли ми зможемо не поспішати

Коли ми можемо закрити очі і побачити, як світ сяє

Коли осуд забирає

Те, що ми думаємо, потрібно, щоб прожити протягом дня