You Mock Me - Propaganda

And I asked you to be a symbol of the strength that was once given

Yet you mocked me

Oh, the mockery

And I place so much confidence in the lessons I swear you taught me

Yet you mock me

Oh, the mockery

You taunt me about glory days

You say my best is yet behind me

You just bring up old stuff;

our relationship is so unhealthy

So codependent, you cut me

Down

You blame me, I blame me

And I’m a man and I won’t crack and I won’t show emotions right

I do just like my daddy did and his did

I bury you

I build me a mausoleum with a storage unit attached to it just for you

And I’ve grown so very weary at failing to make you stay there

I hate it when you show up at my functions;

you’re so pompous

And without an ounce of shame, you almost ruined my marriage

You mocked me

Oh, the humanity

And I try to upgrade the way I speak and raise my daughter

But every time I open my mouth, all I hear is my father

And the same foolish pride and pitfalls that he installed

Leap through my pores like, «Poor me», so annoying

And I place so much faith in you, but you let me down

I see my own eyes in my eight-year-old when I correct her

Why won’t you go away?

You smirk as you chase me

You a coy Helen of Troy that toys with emotions

And feeble-brained boys like me fall for it every time

You mock me

And I’ll probably do my best to convince you that I’m the victim

And you just don’t believe me

You insist you are me

And I’ve ran and I’ve ran, yet your stride is identical

Every step I took, your foot fit right in it

Why can’t I shake you?

I just can’t shake you

You are my past

Why won’t you stay there?

You that pain that guides us

Strings that tie us

That coincidence that proves to us God’s existence

The joy I misplaced

Beautiful mistakes

A scarlet thread

My crimson cord

І я попросив бути символом сили, яка була колись дана

Та все ж ти знущався з мене

Ох, глузування

І я так довіряю урокам, яких присягаюся, ви мене навчили

Та все ж ти знущаєшся з мене

Ох, глузування

Ви знущаєтеся з мене про дні слави

Ви кажете, що все найкраще ще позаду

Ви просто згадуєте старі речі;

наші стосунки настільки нездорові

Таке співзалежне, ти мене різав

Вниз

Ви звинувачуєте мене, я звинувачую себе

І я мужчина, і я не зламаюся, і я не показуватиму емоції правильно

Я роблю так само, як мій тато, і його

Я поховаю вас

Я будую мавзолей із приєднаним до нього само для вас

І я так дуже втомився, що не можу змусити вас залишитися там

Ненавиджу, коли ти з’являєшся на моїх заходах;

ти такий помпезний

І без сорому ти мало не зруйнував мій шлюб

Ти знущався з мене

О, людяність

І я намагаюся вдосконалити мобі розмовляти та виховувати мою дочку

Але щоразу, коли я відкриваю рот, все, що я чую, — це мій батько

І та сама дурна гордість і підводні камені, які він встановив

Стрибайте крізь мої пори, наприклад, «Бідолашний я», так дратує

І я так довіряю тебе, але ви мене підвели

Я бачу власні очі у своїй восьмирічній дитині, коли виправляю її

Чому ти не підеш?

Ти посміхаєшся, переслідуючи мене

Ти скромна Олена з Троя, яка грає емоціями

І такі слабкі хлопці, як я, впадають у це щоразу

Ви знущаєтеся з мене

І я, мабуть, зроблю все, щоб переконати вас, що я жертва

А ти мені просто не віриш

Ти наполягаєш, що ти - це я

І я біг, і я біг, але твій крок ідентичний

Кожен крок, який я робив, ваша нога вписується в нього

Чому я не можу похитнути вас?

Я просто не можу вас похитнути

Ти моє минуле

Чому ти не залишишся там?

Ти той біль, що веде нас

Струни, які нас зв'язують

Той збіг обставин, який доводить нам існування Бога

Радість, яку я втратив

Красиві помилки

Червона нитка

Мій багряний шнур