Genesis - Prolific

Life’s an interesting thing in that we’re constantly changing from one moment

to the next…

Becoming something new… something we may have never expected.

But uhhh,

some things

Stay with you, some things never change.

See, as a kid I used to walk down

those old train tracks

I still do today, and that’s one thing that’s stayed the same

I walk down these old tracks and I just.

I just think.

This small towns was my genesis, I reminisce

'Bout, the days memories that stayed with me once forever since

November fifth, autumn trees, watching fallen leaves

They twist and turn, burn once they’ve caught the breeze

Lost and free, upon a moonlit night

I carry the past with me and I can’t lose this life

We’ve all got one shot and I’m trying to do this right

But sometimes all I got is my music, Christ

Views to write, to hold the moment close and give meaning

An empty pursuit, I should just be happy that I’m still breathing

In a season of love and pain and sun and rain

It’s all fucking same, but I’m asking why has nothing’s changed?

James Dean (Rebel Without a Cause, 1955): You’re tearing me apart!

So why is it that I keep on falling?

Why is it I always get what I never wanted?

I’m just looking for a path, but I’m left looking at the past

So I’m walking these train tracks and I’m never looking back.

I felt safe in bed, when I could lay against her naked chest

So close I swear to God I could taste her breath

Watch me fade away so I can just escape in sex

But like everyone else soon enough… away she went

These pained regrets, aren’t making any sense

I held knives to my wrists without breaking any flesh

And maybe I’m crazy I know that they labelled me depressed

Insane the game I played until they changed me in my head

The days red roses across a stained glass window

The prey awaits faceless to mate the black widow

The train track signals, the lights turns red

These eyes yearn, so where do I turn next?

So I could listen to the preacher read the sermon

Or justify the failures in my life by saying it was predetermined

Smoking this cigarette is just a reminder of my lack of freewill

And this beds comfortable, but its where my apathy builds

Step into the cold air and tell me how reality feels

Why is it that every drink I pass around comes back to me chilled

I’ll down the bottle, just so I can drown my sorrow

Close my eyes tonight and come around tomorrow

I’ve found all I really want is just to be left alone

Left to lead a life of love, like I read in poems

Thought I had it once but then I chose to let it go

To end the road so you’ll never know, what I said or wrote

Життя цікаве тим, що ми постійно змінюємося з одного моменту

до наступного...

Стати чимось новим… чимось, чого ми, можливо, ніколи не очікували.

Але ухх,

деякі речі

Залишайся з тобою, деякі речі ніколи не змінюються.

Дивись, у дитинстві я ходив вниз

ці старі залізничні колії

Я досі роблю це сьогодні, і це одна річ, яка залишилася незмінною

Я йду цими старими стежками, і я просто.

Я просто думаю.

Ці маленькі міста були моїм генезисом, я згадую

«Бут, спогади про ті дні, які залишилися зі мною назавжди

П'яте листопада, осінні дерева, дивляться на опале листя

Вони крутяться й обертаються, горять, коли впіймають вітерець

Загублений і вільний, у місячну ніч

Я ношу минуле з собою, і я не можу втратити це життя

Ми всі маємо один шанс, і я намагаюся зробити це правильно

Але іноді все, що я маю, це моя музика, Христе

Погляди, щоб написати, щоб утримати момент близько та надати сенсу

Порожня гонитва, я маю бути просто щасливим, що я все ще дихаю

У пору любові та болю, сонця та дощу

Все те саме, але я питаю, чому нічого не змінилося?

Джеймс Дін («Бунтар без причини», 1955): Ти розриваєш мене на частини!

Так чому це я продовжую падати?

Чому я завжди отримую те, чого ніколи не хотів?

Я просто шукаю шлях, але я залишився дивитися на минуле

Тож я йду цими залізничними коліями й ніколи не озираюся назад.

Я почувався в безпеці в ліжку, коли міг лягти на її оголені груди

Так близько, клянуся Богом, я міг відчути її подих

Дивіться, як я зникаю, щоб я міг просто втекти в сексі

Але як і всі інші досить скоро… вона пішла

Ці болючі жалі не мають жодного сенсу

Я тримав ножі на своїх зап’ястях, не зламавши жодної плоті

І, можливо, я божевільний, я знаю, що вони помітили мене депресивним

Божевільна гра, в яку я грав, поки вони не змінили мене в моїй голові

Дні червоні троянди на вітражі

Здобич безлика чекає, щоб спарувати чорну вдову

Колія поїзда сигналить, вогні горять червоні

Ці очі прагнуть, тож куди мені повернутися?

Тож я міг послухати, як проповідник читає проповідь

Або виправдовувати невдачі в моєму житті, кажучи, що воно було визначено заздалегідь

Куріння цієї сигарети лише нагадування про мою відсутність свободи

І це ліжка зручні, але тут зростає моя апатія

Вийдіть на холодне повітря та розкажіть мені, як почувається реальність

Чому кожен напій, який я передаю, повертається до мене охолодженим

Я вип’ю пляшку, щоб я міг втопити свою печаль

Заплющу очі сьогодні ввечері і прийду завтра

Я зрозумів, що все, чого я справді хочу, це просто залишити у спокої

Залишений жити любовним життям, як я читаю у віршах

Одного разу я думав, що це у мене було, але потім я вирішив відпустити це

Щоб закінчити дорогу, щоб ти ніколи не дізнався, що я сказав чи написав