Petit navire - Priscilla

Souvent au plus petit souffle de vent

J’entends des voix en haut des voiles et des haubans

Murmurer en fredonnant: ce bâteau que tu vois

Oui celui-là, il est à toi

Mais quand la mère fera ses falbalas

Devenue folle d'écume et d'éclats

Surtout quand la nuit sera nouée autour de mon cou

À grands coups d’aile mon coeur volera vers vous

Il était un petit navire

Qui n’avait jamais navigué

Tant pis si la vie le chavire

Les amarres sont larguées

Il entreprit un long voyage

Sur la mer Méditerranée

Il veut connaitre à tous les âges

Ses plus belles années

J’irai jeter mes dans les halos

Petit soldats de plomb coulés au fond de l’eau

Perdus corps et biens pour l’espadon, le cachalot

Pauvres pêcheurs, beaux matelots

À l’oeil des phares je tournerai le dos

Ma boussole aux sirènes en cadeau

Car arriver nulle part voilà qui serait vraiment rare

Qui voilà qui serait vraiment beau

Часто при найменшому подиху вітру

Я чую голоси над вітрилами й саванами

Шепіт гуде: той човен, який ти бачиш

Так, цей твій

Але коли мати робить їй навороти

Збожеволіли від піни та осколків

Особливо, коли ніч зав’язана мені на шиї

З великим стуком крил моє серце полетить до тебе

Це був маленький корабель

Хто ніколи не плавав

Шкода, якщо життя перевертає його

Причали відкинуті

Він вирушив у далеку подорож

На Середземному морі

Він хоче знати в будь-якому віці

Його найкращі роки

Я піду кинути свої в німби

Крихітні іграшкові солдатики затонули у воді

Втрачені тіла та майно для меч-риби, кашалота

Бідні рибалки, красиві моряки

В оці фар я повернусь спиною

Мій компас русалки в подарунок

Тому що нікуди не потрапити було б дуже рідко

Хто б тут був справді красивий