Épicurien - Primero

Fracassant l'écran, j'éteins le bruit agaçant du réveil

Au coin du lit l’excès d’absences me révèle

Un déviant manque de sérieux, je flâne

Et tant pis si cette bande de cadres belliqueux me blâme

J’m’en frotte les yeux

Ma jambe gauche rejoint le lineau

Tango jusqu'à l’entrée de la chambre

Nuit de 6 heures, j’en aurais peut être besoin de 10 autres

Viseur défectueux devant la lunette

Habitude peu respectueuse envers eux

Ca m’rappelle la fumette

Une collocation faite par la passion

Reste une bonne façon d’avancer

J’ai fui les rues du quartier qui m’a vu naître

Je pose mes mots sur la balance

Rythme cadencé quand l’osmose se place entre mes phrases

Et pousse mes carences vers la poubelle

Eh merde, les poubelles…

Les éboueurs me posent encore un lapin

Devant ce couplet, avec mes écouteurs, j'écrivais la fin

Je passe mes journées près de mes textes

Presque pas l’envie d’retourner mettre mes fesses

Devant les cours d’un boulet

Exister par mon écriture, mon essence

Je donne sens aux récits d’Epicure

Quand tous les jours j’augmente ma foulée

Que voulez vous…

Que voulez-vous, je crame allègrement mes cartes loin de l’ennui

Avant le coup de grâce, ces bêtes bourdes m’en écartent

Je vois des têtes bourrer l’encéphale des candides

Je m’enfuis du luxe car vivre sans m’est sans égal

Les trompettes de l’heure de pointe s’estompent

Et sur la Toison d’Or, le voile noir est déjà tombé

Longue et buissonnière fut l'école

Dès lors qu’un autre décor me fit prisonnier

De l’effort pour me combler

Orné par de drôles de fables, l'œsophage du premier promet l’or

Un lot d’espoir et une pincée de blues aux pages du cahier

Ma quête: le cromi et cette formidable femme

Désormais dormir sur mes deux oreilles sans m’casser la tête

J’ai peu d’oseille, la paye, j’en connais qui la traquent

Envers et contre tout

Le téléphone appelle et je m’en contre-fout

Mais j’garde l’appétit, mon équipe n’est pas prête de faner

De canner, y’a 2 années Pierrot l’avais dit

Donc une pour Max, Jeroen et Rom', François, Matthieu

Puis tous mes autres semblables, aucun adieu

Donc une pour Max, Jeroen et Rom', François, Matthieu

Puis tous mes autres semblables

Que voulez-vous, je crame allègrement mes cartes loin de l’ennui

Avant le coup de grâce, ces bêtes bourdes m’en écartent

Je vois des têtes bourrer l’encéphale des candides

Je m’enfuis du luxe car vivre sans m’est sans égal

Розбиваючи екран, вимикаю настирливий звук будильника

У кутку ліжка мені відкривається надлишок відсутності

Девіанту бракує серйозності, я прогулююся

І дуже погано, якщо ця група войовничих керівників звинувачує мене

Я протираю очі

Моя ліва нога приєднується до лінії

Танго до входу в спальню

6 годин ночі, мені може знадобитися ще 10

Несправний видошукач перед прицілом

Неповажна звичка до них

Це нагадує мені куріння

Сполучення, створене пристрастю

Все ще хороший шлях вперед

Я втік вулицями району, де народився

Я ставлю свої слова на терези

Ритм, коли між моїми реченнями відбувається осмос

І викинути мої недоліки на смітник

О, чорт, сміттєві баки...

Збирачі сміття змушують мене здогадуватися

Перед цим віршем я в навушниках писав кінець

Я проводжу свої дні поруч зі своїми текстами

Практично немає бажання повернутися, щоб поставити мої сідниці

Попереду хід гарматного ядра

Існувати моїм письмом, моєю сутністю

Я осмислюю історії Епікура

Коли щодня я збільшую свій крок

Що ти хочеш…

Що хочеш, я весело від нудьги свої карти спалюю

Перед смертельним ударом ці дурні помилки тримають мене подалі

Я бачу голови, які набивають відверті мізки

Я втікаю від розкоші, тому що жити без мене немає рівних

Стихають труби години пік

А на золоте руно вже впала чорна пелена

Довго і прогулював школу

Як тільки чергова установка взяла мене в полон

Зусилля наповнити мене

Прикрашений веселими байками, стравохід першого обіцяє золото

Багато надії і дрібка блакиті на сторінках зошита

Мій пошук: Кромі і ця чудова жінка

Відтепер спати на двох вухах, не ламаючи голови

У мене мало щавлю, платять, я знаю, хто його стежить

Наперекір всьому

Телефон дзвонить, а мені все одно

Але я зберігаю апетит, моя команда не готова згасати

Для Canner, 2 роки тому П'єро так сказав

Тож один для Макса, Джеруна та Рома, Франсуа, Маттьє

Тоді всі мої інші товариші, не прощай

Тож один для Макса, Джеруна та Рома, Франсуа, Маттьє

Тоді всі інші мої товариші

Що хочеш, я весело від нудьги свої карти спалюю

Перед смертельним ударом ці дурні помилки тримають мене подалі

Я бачу голови, які набивають відверті мізки

Я втікаю від розкоші, тому що жити без мене немає рівних