Грусть - PoTuStoronu

Твой дом стал для тебя западней,

Ты не услышишь морской прибой,

Дорога в никуда будет с тобою навсегда.

Твоя грусть пронзит облака

Ты не увидишь свет вдалеке

Ты захочешь уснуть на века

И утонешь в глубокой…

Моя грусть, пишу тебе письмо с моей маленькой кухни,

Когда рассвет приходит и начинаются будни.

Через два часа проснется этот шумный серый город,

А пока за окнами я слышу первый гум моторов.

Зевая, обыватели спешат куда-то:

Кто-то в школу на уроки, кто-то в универ на пары,

Маленькие дети, закрываясь руками от света,

Вроде бы уже здесь, но все еще летают где-то.

А я сижу один, и, знаешь, так не по себе и постепенно

Нагоняю в такт (и трах квартирных стен !!!)

И день, когда мы придавали новый цвет простым вещам

Уже так далеко, настолько, что не возвратиться нам.

Моя грусть,

Не потеряй мое письмо среди сотен таких же сердец, которые на взводе,

Которым нет покоя в этой беспросветной тьме,

Которым суждено погибнуть в этой глубокой реке.

Твоя грусть пронзит облака.

Ты не увидишь свет вдалеке,

Ты захочешь уснуть на века

И утонешь в глубокой реке.

Грусть, воспаряющая над домами, посетившая с утра миллионы людей,

Спустившись на город осенним холодным туманом,

Пролетевшая торопливо городские аллеи.

Через огромные рамы, сквозняком в квартире,

Она повиснет у тебя где-то над головой,

И растворившись сделав твою комнату тоскливой

Оставит вас наедине с тишиной.

Лучшие уходят рано, так говорят, так есть,

Тогда скажите, почему мы с вами еще здесь?

Почему те, кто дарит надежду не рядом,

Остальные просто топчут землю,

Странно, не так ли?

Это все грусть, это ее вина, в комнате лишь ты и пустая бутылка вина.

Странные мысли в такой обыкновенный вечер

И снова ты захочешь раствориться в бесконечность

Твоя грусть пронзит облака.

Ты не увидишь свет вдалеке,

Ты захочешь уснуть на века

И утонешь в глубокой реке.

Ты не верь этим пустым словам,

Счастье вернется к вам,

Надо лишь подождать,

И о любви не забывать.

Твоя грусть пронзит облака.

Ты не увидишь свет вдалеке,

Ты захочешь уснуть на века

И утонешь в глубокой реке.

Твій дім став тобі пасткою,

Ти не почуєш морський прибій,

Дорога в нікуди буде з тобою назавжди.

Твій смуток пронизує хмари

Ти не побачиш світло вдалині

Ти захочеш заснути на віки

І потонеш у глибокій…

Мій сум, пишу тобі листа з моєї маленької кухні,

Коли світанок приходить і починаються будні.

За дві години прокинеться це галасливе сіре місто,

А поки за вікнами я чую перший гум моторів.

Позіхаючи, обивателі поспішають кудись:

Хтось в школу на уроки, хтось в універ на пари,

Маленькі діти, закриваючись руками від світла,

Начебто вже тут, але все ще літають десь.

А я сиджу один, і, знаєш, так не по собі і поступово

Наганяю в такт (і трах квартирних стін!!!)

І день, коли ми надавали новий колір простим речам

Вже так далеко, настільки, що не повернутися нам.

Мій сум,

Не втрати мого листа серед сотень таких сердець, які на зводі,

Яким немає спокою в цій безпросвітній темряві,

Яким судилося загинути в цій глибокій річці.

Твій смуток пронизує хмари.

Ти не побачиш світло вдалині,

Ти захочеш заснути на віки

І потонеш у глибокій річці.

Сум, що здіймається над будинками, відвідала з ранку мільйони людей,

Спустившись на місто осіннім холодним туманом,

Міські алеї, що пролетіла квапливо.

Через величезні рами, протягом у квартирі,

Вона повисне в тебе десь над головою,

І розчинившись, зробивши твою кімнату тужливою

Залишить вас наодинці з тишею.

Кращі йдуть рано, так кажуть, так є,

Тоді скажіть, чому ми з вами ще тут?

Чому ті, хто дарує надію нерядом,

Інші просто топчуть землю,

Дивно, чи не так?

Це все сум, це її вина, в кімнаті лише ти і порожня пляшка вина.

Дивні думки в такий звичайний вечір

І знову ти захочеш розчинитися в нескінченність

Твій смуток пронизує хмари.

Ти не побачиш світло вдалині,

Ти захочеш заснути на віки

І потонеш у глибокій річці.

Ти не вір цим порожнім словам,

Щастя повернеться до вас,

Потрібно лише почекати,

І про любов не забувати.

Твій смуток пронизує хмари.

Ти не побачиш світло вдалині,

Ти захочеш заснути на віки

І потонеш у глибокій річці.