На память - postoyanno

Как бы объяснить попроще

Дорасти по мыслям

До твоих томных

Взглядов за карниз

Такая же, как ты

Задумчивая луна

Давно уже косит взгляд

Ты-то тут не надолго

Потерпишь,

Но с головой

В оставленные слова

Под сталинки козырьком

Вдруг комом подступит к горлу

О помощи хриплый стон

Оставленный не учтенным

Памятью ветхих стен

Съедая мои слова

Как будто бы замирает

Время

Устав тебя, видимо, лечить

И, мать их, глаза твои пропускают первым

Все рассказать

Взяв обещание с меня вслед

Многоэтажки разинутое в ужасе окно

Ни о ком не жалея

В силках проводов

Меня дрожащим телом всем

Под землю тащит твоя тень

И паузы невпопад

И голос в темноте

Как бы объяснить попроще

Дорасти по мыслям

До твоих томных

Взглядов за карниз

Як пояснити простіше

Дорости за мислами

До твоїх важких

Поглядів за карниз

Така, як ти

Задумливий місяць

Давно вже косить погляд

Ти тут не надовго

Потерпиш,

Але з головою

Залишені слова

Під сталінки козирком

Раптом грудкою підступить до горла

Про допомогу хрипкий стогін

Залишений не врахованим

Пам'яттю старих стін

З'їдаючи мої слова

Начебто би завмирає

Час

Втомившись тебе, мабуть, лікувати

І, мати їх, очі твої пропускають першим

Все розповісти

Взявши обіцянку з мене вслід

Багатоповерхівки розкинуте в жаху вікно

Ні про ком не жалкуючи

У силах проводів

Мене тремтячим тілом усім

Під землю тягне твоя тінь

І паузи невпопад

І голос у темряві

Як пояснити простіше

Дорости за мислами

До твоїх важких

Поглядів за карниз