TYÖTÖN KUMMITUS - Popeda

Mä kerran horjuin kotiin, oli myöhäinen ilta

Öljylamppuun tulen tuhersin

Takka lämmön antoi, paloi piipussa kilta

Kai keinutuoliin hetkeks torkahdin

Koska siitä säpsähtäen

Mä ylös ponkaisin

Ja omituista kummajaista silmiin tuijotin

Tää istui ihan hiljaa, ja katsoi takaisin

Mun mieleeni toi ujon kamelin

Hiljaisuutta kesti kai minuutin kaksi

Mä henkäisin ja piinan katkaisin

Mut mönkiäinen muuttui vain pelokkaammaksi

Kun henkilöllisyyttään kysäisin

Yhtäkkii laulamalla

Tää alkoi kertoa

Kammottavaa tarinaa, jol ei oo vertoa

Edessäni itki työtön kummitus

Ei yhdellekään ollut kauhistus

En enää keltään saa niskavilloja nousemaan

On haamuilu jähmeää

Ei tunnu miltään

Jos yhdyn mä ulvomaan

On holveissa tympeää

Aikuiset ei usko

Muuhun kuin mammonaan

Lapset vetää kamaa

Tai palvoo saatanaa

Kaupungeissa valot palaa, paukkuu, rämisee

Ja yötä päivää auki on TV

Я колись качав додому, була пізня ніч

Лампа вогню тисяча

Камін давав тепло, горів у бочці гільдії

Мабуть, я на мить задрімав у кріслі-гойдалці

Через мерехтіння

Я підштовхнувся

І дивився в очі дивним виродкам

Цей сидів тихо, озираючись

Мені нагадали нового верблюда

Мені здалося, що тиша тривала дві хвилини

Я дихав і мучився

Але четвірка стала тільки страшнішою

Коли я запитав його особу

Раптом співає

Ось що він почав говорити

Жахлива історія, яку не порівняти

Переді мною плакав безробітний привид

Ні для кого не було жаху

Я більше не буду робити так, щоб шерсть на шиї піднімалася

Є привид твердий

Нічого не відчувається

Якщо я погоджуся вити

У склепіннях нудно

Дорослі не вірять

Крім мамони

Діти тягнуть речі

Або поклонятися сатані

У містах горить світло, стукає, брязкоть

І вдень і вночі є телевізор