MINÄ, SINÄ JA MANNERHEIM - Popeda

Marskin kuvan seinältä pudotit

Kun sä oven kiinni lähtiessäs paiskasit

Ja mua nauratti se niin

Kun mä luulin että sä vaan tinttailit

Kun sua yöksi kuulunut ei

Ja muuttoauto irtaimes pois vei

Liian myöhään sen tajusin

Ja mukanas niin paljon menetin

Ja taas kun meikäläinen

Kotia kohti laahustaa

Siellä kylmä ja saastainen kämppä

Pimeessä mua odottaa

On pakko tunnustaa

Vanhat muistot masentaa

Sua kaipaan

Enemmän kuin mitään muuta!

Sua kaipaan, ootan toista tilaisuutta

Mä en pääse susta irti

Vaikka itteni henkihieveriin dokaisin

Maanantai lujaa potkaisee

Kun meikä latinaa pöntölle korisee

Vain toiletin seinät näkee

Kun bailaaja horkkaansa tärisee

Tää päivä jää rokuliin

En raahaudu sinne vaikka ammuttaisiin!

Puhelimen seinästä repäisen

Ja korjaussarjan korkkailen!

Jotenkin vaan elämä ajautuu

Koko ajan kauemmas

Ilman sua mä en tosiaan pärjää

Ilman sua oon kuin puolikas

Elämän äänetön osakas.

(x2)

Sua kaipaan…

Se on totuus ikuinen

Että nää baarit ei lohduta tiedän sen

Mut mitä muuta mä tekisin

Aseman katoltako pommilla hyppäisin?

Tähän touhuun on saatava potkua

Pakkohan elämän on jatkua!

Mut millä pääni nostaisin

Kun selkärankani mennessäs murskasit!

Ja nykyään ainoat jotka ovikelloa pimputtaa

On ulosottomies ja pari sitkeetä jehovaa!

Ne mut tahtoo pelastaa!

(x2)

Sua kaipaan…

Ти впустив зі стіни фотографію Марського

Коли ти зачинив двері, ти кинув

І це викликало у мене сміх

Коли я думав, що ти тонуєш

Коли настала ніч не стало

І автомобіль, що рухався, забрав

Занадто пізно я це зрозумів

І я так багато втратив разом із собою

І знову, коли ми це робимо

До дому

Там холодна і брудна кабіна

Я чекаю на мене в темряві

Це треба визнати

Старі спогади пригнічують

я сумую за тобою

Більше за все!

Я сумую за Суа, я з нетерпінням чекаю ще однієї можливості

Я не можу піти від цього

Навіть якби я тут загинув

Понеділок почнеться важко

При макіяжі латина прикрашає миску

Видно лише стіни туалету

Коли танцівник трясе горлом

Цей день буде вражений

Я туди не тягну, навіть якщо стріляю!

Відриваю від стінки телефону

А я ремонтую ремкомплект!

Якось, але життя дрейфує

Весь час

Я справді не можу без тебе

Без суа оон як половина

Мовчазний супутник життя.

(x2)

Я сумую за тобою…

Це правда назавжди

Знаю, що ці решітки мене не втішають

Але що б я ще зробив

Чи можу я зістрибнути з даху вокзалу?

У цю суєту треба втягнутися

Я маю продовжувати життя!

Але з чим підняв би голову

Коли ти розтрощив мій хребет!

І сьогодні єдині, хто дзвонить у двері

Є судовий пристав і пара впертих Єгова!

Їх хочуть врятувати!

(x2)

Я сумую за тобою…