Стальные глаза - Полина Ростова

Над голубой, отражается в небе.

Слезы мои, его не растопят.

Ты нашел, снежную королеву.

И это не я, это не я.

Все было лишь, игрою огня.

Зря достучаться пыталась, все раны мои

Глаза в зеркала отражались, глаза твои стальные.

Пустила тебя в сны, свои заповедные.

Открыла все тайны, а ты оказалось со мной не был.

Мою любовь брал в займы, но меня не любил.

Не когда, не любил.

И не когда твои поцелуев, губы мои уже не попросят.

Ты выбрал другую, и это не я, это не я.

Ты смотрел сквозь меня, даже когда мы сплетались.

Когда ночи, нашими были.

А в зеркале отражались, глаза твои стальные.

Пустила тебя в сны, свои заповедные.

Открыла все тайны, а ты оказалось со мной не был.

Мою любовь брал в займы, но меня не любил.

Пустила тебя в сны, свои заповедные.

Открыла все тайны, а ты оказалось со мной не был.

Мою любовь брал в займы, но меня не любил.

Не когда, не любил.

Над блакитною, відбивається в небі.

Сльози мої, його не розтоплять.

Ти знайшов, снігову королеву.

І це не я, це не я.

Все було лише грою вогню.

Даремно достукатися намагалась, всі рани мої

Очі в дзеркала відбивалися, очі твої сталеві.

Пустила тебе у сни, свої заповідні.

Відкрила всі таємниці, а ти виявилося зі мною не був.

Моє кохання брав у позики, але мене не любив.

Не, коли, не любив.

І не коли твої поцілунки, губи мої вже не просять.

Ти вибрав іншу, і це не я, це не я.

Ти дивився крізь мене, навіть коли ми спліталися.

Коли ночі, наші були.

А в дзеркалі відбивалися, очі твої сталеві.

Пустила тебе у сни, свої заповідні.

Відкрила всі таємниці, а ти виявилося зі мною не був.

Моє кохання брав у позики, але мене не любив.

Пустила тебе у сни, свої заповідні.

Відкрила всі таємниці, а ти виявилося зі мною не був.

Моє кохання брав у позики, але мене не любив.

Не, коли, не любив.