Vanité - Pleymo

J’assemble chaque matin des pièces de ma vie

Je rassemble des sourires à montrer aux gens

Pour paraître bien aimable

Parce qu’au fond je boite, la tête dans une boîte

Ça me crève les yeux, empétré, trop anxieux

Alors je lèche mes larmes, rien ne sèche le drame

Quand les autres m’alignent

Quand les autres s’acharnent

De long en large, ma vie en marge

Faudrait que je calque mes pas sur mes voisins de palier

Avec ma vision du monde décalé

Mais y’a rien pour classer ma passion, mon métier

Je rentre pas dans les cases

Je rentrerais jamais dans votre cage

Et alors?

C’est ma vie, c’est mon puzzle

Je suis souvent soumis à des tonnes d’a priori

Je me répands des fois de trop moi

Vouloir montrer que j’aboie

Plus fort que toi, mais j’ai les paumes qui tremblent

Et l’inconnu, je l’appréhende

Cherchant souvent mes yeux d’enfant

De vieux tourments

Sèment le doute, font que parfois je mense

Et que même je triche alors sur mes mains je crache

Je mords mes lèvres

J’en bave ma sève

Je pleure mon venin

De ne savoir rien

Coupé par mille larmes, je me sens laid

Mais c’est comme ça qu’on m’a fait

Je ne suis pas quelqu’un de sage

J’entrerais jamais dans leur cage

Il n’en tient qu'à moi seul

Lancez moi des pierres à mille contre un seul

Ma vanité me sert, elle me protège de vos sales gueules

Pense comme tu le sens, moi, je ne sens plus rien

Je vous tourne le dos, je suis déjà loin

J’entrerais jamais dans cette cage

Щоранку я складаю шматочки свого життя

Я збираю посмішки, щоб показати людям

Щоб гарно виглядати

Бо в глибині душі я кульгаю, голова в коробці

Це виколює мені очі, заплутане, занадто тривожне

Тому я облизую сльози, ніщо не висушує драму

Коли мене поєднують інші

Коли інші борються

Вгору і вниз, моє життя на узбіччі

Мені слід зобразити свої кроки за сусідами

З моїм незвичайним світоглядом

Але нема чого класифікувати мою пристрасть, мою професію

Я не вписуюся в коробки

Я б ніколи не помістився у твоїй клітці

І що?

Це моє життя, це моя головоломка

Я часто піддаюся безлічі упереджень

Я іноді надто розповсюджуюсь

Хочу показати, що я гавкаю

Сильніший за тебе, але мої долоні тремтять

І невідоме я сприймаю

Часто шукаю мої дитячі очі

Старі муки

Сійте сумніви, іноді змушуйте мене брехати

І навіть я обманюю так на руки плюю

Я кусаю губи

Я пускаю слини

Я плачу від отрути

Нічого не знати

Порізана тисячею сліз, я почуваюся потворною

Але так мене зробили

Я не мудра людина

Я б ніколи не увійшов до їхньої клітки

Це залежить тільки від мене

Кидайте мені каміння тисячу проти одного

Мені служить моє марнославство, воно захищає мене від твоїх брудних облич

Думай, як ти відчуваєш, я, я більше нічого не відчуваю

Я відвертаюся від тебе, я вже далеко

Я б ніколи не увійшов у цю клітку