Памяти Виктора Цоя - Пилигрим

Он ушёл, не закрыв дверь,

Он ушёл и оставил свет.

Нам теперь без тебя жить,

Нам теперь лишь смотреть вслед.

Чёрной острой волной боль,

Прилетит и ударит в грудь.

Ты стоишь в глазах как живой,

Не забыть тебя и не вернуть.

Твое имя плен,

Твое имя стон.

Мы ждем перемен,

Мы храним огонь.

Твое имя сталь,

Твое имя храм.

На душе печаль,

И на сердце шрам.

Он ушёл и оставил нам,

Свою веру и боль свою.

И гореть, и сгореть свечам,

И ничем не унять тоску.

Мы с тобой в неразрывном родстве,

Душу тронет горькой виной.

Группа крови на рукаве,

Она будет всегда с тобой.

Твое имя плен,

Твое имя стон.

Мы ждем перемен,

Мы храним огонь.

Твое имя сталь,

Твое имя храм.

На душе печаль,

И на сердце шрам.

Твое имя плен,

Твое имя стон.

Мы ждем перемен,

Мы храним огонь.

Твое имя сталь,

Твое имя храм.

На душе печаль,

И на сердце шрам.

Він пішов, не зачинивши двері,

Він пішов і залишив світло.

Нам тепер без тебе жити,

Нам тепер лише дивитись услід.

Чорною гострою хвилею біль,

Прилетить і ударить в груди.

Ти стоїш у очах як живий,

Не забути тебе і не повернути.

Твоє ім'я полон,

Твоє ім'я стогін.

Ми чекаємо змін,

Ми зберігаємо вогонь.

Твоє ім'я сталь,

Твоє ім'я – храм.

На душі смуток,

І на серце шрам.

Він пішов і залишив нам,

Свою віру і свій біль.

І горіти, і згоріти свічкам,

І нічим не вгамувати тугу.

Ми з тобою в нерозривній спорідненості,

Душу чіпатиме гіркою виною.

Група крові на рукаві,

Вона завжди буде з тобою.

Твоє ім'я полон,

Твоє ім'я стогін.

Ми чекаємо змін,

Ми зберігаємо вогонь.

Твоє ім'я сталь,

Твоє ім'я – храм.

На душі смуток,

І на серце шрам.

Твоє ім'я полон,

Твоє ім'я стогін.

Ми чекаємо змін,

Ми зберігаємо вогонь.

Твоє ім'я сталь,

Твоє ім'я – храм.

На душі смуток,

І на серце шрам.