Город свинцовый - Пилигрим

То, что прожито, не вернуть.

В глубину прошлых лет падать,

Чтобы нежность твою вдохнуть.

Чтобы боль руками потрогать,

Но разбита Любви скорлупа.

Укоризны вечный автограф,

Выстрел в точку, снайпер — Судьба.

Город свинцовый тяжестью давит.

Тихие улицы, шепот дождя.

Серое небо в сердце ударит,

Кто-то разлюбит, только не я.

Мокрый голубь плачет устало,

На асфальте мелом ответ.

Бросил город ночи забрало,

Бьется сердце, выхода нет.

Стробоскопом прошлого боль…

Плоскость дня резать на куски,

Дышит память тысячью вольт

Обнаженным нервом тоски.

Город свинцовый тяжестью давит.

Тихие улицы, шепот дождя.

Серое небо в сердце ударит,

Кто-то разлюбит, только не я.

Те, що прожито, не повернути.

Вглибину минулих років падати,

Щоб ніжність твою вдихнути.

Щоб біль руками доторкнутися,

Але розбита Любові шкаралупа.

Докори вічний автограф,

Постріл у точку, снайпер — Доля.

Місто свинцеве тяжкістю тисне.

Тихі вулиці, шепіт дощу.

Сіре небо в серце вдарить,

Хтось розлюбить, тільки не я.

Мокрий голуб плаче втомлено,

На асфальті крейдою відповідь.

Кинув місто ночі забрало,

Б'ється серце, виходу нема.

Стробоскопом минулого біль.

Площину дня різати на шматки,

Дихає пам'ять тисячею вольт

Голим нервом туги.

Місто свинцеве тяжкістю тисне.

Тихі вулиці, шепіт дощу.

Сіре небо в серце вдарить,

Хтось розлюбить, тільки не я.