Les corons - Pierre Bachelet

Au nord, c'étaient les corons

La terre c'était le charbon

Le ciel c'était l’horizon

Les hommes des mineurs de fond

Nos fenêtres donnaient sur des f’nêtres semblables

Et la pluie mouillait mon cartable

Et mon père en rentrant avait les yeux si bleus

Que je croyais voir le ciel bleu

J’apprenais mes leçons, la joue contre son bras

Je crois qu’il était fier de moi

Il était généreux comme ceux du pays

Et je lui dois ce que je suis

Et c'était mon enfance, et elle était heureuse

Dans la buée des lessiveuses

Et j’avais des terrils à défaut de montagnes

D’en haut je voyais la campagne

Mon père était «gueule noire"comme l'étaient ses parents

Ma mère avait les cheveux blancs

Ils étaient de la fosse, comme on est d’un pays

Grâce à eux je sais qui je suis

Y avait à la mairie le jour de la kermesse

Une photo de Jean Jaures

Et chaque verre de vin était un diamant rose

Posé sur fond de silicose

Ils parlaient de 36 et des coups de grisou

Des accidents du fond du trou

Ils aimaient leur métier comme on aime un pays

C’est avec eux que j’ai compris

На півночі були поселення

Земля була вугіллям

Небо було горизонтом

Чоловіки підземних шахтарів

Наші вікна виходили на подібні вікна

І дощ намочив мій ранець

А в мого батька, коли він повернувся додому, очі були такі блакитні

Що мені здалося, що я бачу блакитне небо

Я вчив свої уроки, притиснувшись щокою до його руки

Думаю, він пишався мною

Він був щедрим, як і мешканці країни

І я винна йому, хто я є

І це було моє дитинство, і вона була щаслива

У пральній машині туман

А в мене замість гір були купи шлаку

Зверху я бачив село

Мій батько, як і його батьки, був «чорноустим».

У моєї мами було біле волосся

Вони були з ями, як з країни

Завдяки їм я знаю, хто я

Був у ратуші день ярмарку

Фото Жана Жореса

І кожен келих вина був рожевим діамантом

Покладено на силікозний фон

Вони говорили про 36 і вогонь

Збої в ями

Вони любили свою роботу, як люблять країну

Саме з ними я зрозумів